Прадакс. Аналог "Прадакси". "Прадакса" - відгуки лікарів, ціни. "Ксарелто" чи "Прадакса"? Прадакса аналог вітчизняний препарат

Заборонено при грудному вигодовуванні

Заборонено приймати дітей

Має обмеження для людей похилого віку

Має обмеження при проблемах із печінкою

Має обмеження при проблемах із нирками

У терапії інсультів, венозних тромбоемболій, тромбозів, захворювань ССС у пацієнтів з фібриляцією та тріпотінням передсердь, реабілітаційний періодпісля проведених хірургічних втручань(особливо на нижніх кінцівках), а також для профілактики тромбоутворень показано застосування Прадакси.

Цей медпрепарат – прямий інгібітор тромбіну в крові з діючою активною низькомолекулярною речовиною дабігатраном етексилатом, що не має фармакологічної активності. При надходженні в шлунково-кишковому тракті відразу всмоктується в кров, шляхом гідролізу, що каталізується певними ферментами, перетворюється на дабігатрану, який суттєво уповільнює активність вільного тромбіну, запобігаючи тим самим формування тромбів. Існують клінічні підтвердження протитромботичної та антикоагулянтної дії даного ЛЗ.

Крім того, виявлено залежність ефективності вираженого антикоагулянтного впливу від певної концентрації препарату в крові. Dabigatrani etexilas має властивості продовжувати активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), тромбіновий (ТВ) та екариновий час згортання крові (ЕВС). Ціна на медпрепарат Прадакса досить висока, тому часто виникає потреба підібрати дієві, але дешевші аналоги цього антикоагулянтного засобу.

Прадакса

Прадакс випускається в капсульованій формі. Оболонка непрозора світло-кремового кольоруз написом "R 75" або "R 110", "R 150" залежно від дозування дабігатрана, кришечка синього кольоруіз друкованим символом фірми-виробника.

У складі однієї капсули міститься основна речовина – дабігатрана етексилату мезилат, як допоміжні елементи виробник використовував винну кислоту, гіпромелозу, диметикон, тальк, гіпролозу, акації камедь.

Вартість препарату від 2 до 3 тис. рублів, що не кожному по кишені. Тому варто зупинитись на його замінниках. Повних аналогів за складом цього медпрепарату, на жаль, немає. Дешевші аналоги Прадакси за дією входять до бюджетної категорії – ціни коливаються від 98 до 168 рублів залежно від діючої речовини (ДВ) та кількості капсул в упаковці (50, 100 штук). До них відносяться:

Найбільш доступні замінники Прадакси за дією

Замінники Прадакси, що діють на гемостаз за тим же принципом, що й оригінальний медпрепарат, представляють одну фармакологічну групу- антикоагулянти, тому переважно мають список подібних показань, обмежень і можливих ускладнень.

Варфарін

Антикоагулянт у таблетках з базовим компонентом варфарином натрію призначається лікарем-спеціалістом, який розраховує дозування з урахуванням показника згортання крові та можливої ​​реакції організму на терапію ЛЗ при діагностуванні:

Також актуальне застосування при проведенні профілактичних заходів щодо запобігання тромбоемболії при ІХС (після інфаркту) та при мерехтіння передсердь.

Спостерігається позитивна взаємодія Варфарину з аспірином, що активно використовується з метою профілактики виникнення тромбозів або тромбоемболії після проведення операції з протезування судин та клапанів серця. Може призначатися як доповнення при електрокардіоверсії в терапії миготливої ​​аритмії та тромбозу.

Варфарин протипоказаний при:

Приймається перорально по 2-10 мг на добу, якщо немає інших рекомендацій лікаря.

Препарат може викликати побічні ефекти: розлади шлунково-кишкового тракту, анемію, головний біль, підвищену втому, алергію, летаргію.

При передозуванні спостерігається невелика кровоточивість ясен, мимовільні носові кровотечі або підвищена кровоточивість, що іноді призводить до задишки, зниження артеріального тиску, почастішання серцебиття, оніміння кінцівок. При перших симптомах передозування пацієнта необхідно негайно госпіталізувати з наступною нейтралізацією дії препарату – запровадженням вітаміну К або його замінника Вікасолу.

Варфарекс

Один із доступних та ефективних замінників з основним компонентом натрію варфарином відноситься до групи антикоагулянтів, що попереджають гіперзгортання крові. Призначається фахівцями для запобігання появі нових тромбів та недопущення збільшення розмірів існуючих у судинної системи. Серед свідчень:

Препарат не призначають у дитячому віціі при:

• вагітності;
• підвищеному АТ;
• перенесених недавно оперативних втручаннях;
• кровотечі або підвищений ризик кровотеч різних етіологій;
• ниркової або печінкової недостатності;
• цукровий діабет;
• непрохідності жовчно-вивідних шляхів;
• підвищену чутливість до компонентів медикаменту.

Варфарекс приймають виключно за розпорядженням фахівця, оскільки дозування препарату необхідно розраховувати в індивідуальному порядку, а також визначати режим та тривалість застосування залежно від тяжкості хвороби та результатів аналізів на згортання крові (МНО), які необхідно проводити регулярно.

До того ж слід врахувати, що самостійно змінювати дозування, порушувати режим прийому або скасовувати застосування ліків у жодному разі не можна, оскільки це може призвести до таких негативних наслідків:

• кровотечам та крововиливам в органи та тканини;
• порушенням кровообігу у кінцівках чи внутрішніх органах;
• алергії (свербіж, кропив'янка),
• нудоті,
• блювота,
• проносу,
• болі в животі,
• порушення діяльності печінки,
• лихоманці,
• слабкості,
• змін у складі крові.

Якщо виявляється хоча б один із цих симптомів або мало місце передозування ліків, слід негайно звернутися до медична установа. З великою обережністю призначають препарат людям похилого віку або пацієнтам, що належать до групи ризику розвитку геморагічного синдрому.

Синкумар

Активний діючий компонентаценокумарол знижує утворення тромбів за рахунок активного впливу на підвищену коагуляцію крові. Виготовляється в таблетках і застосовується при:

• закупорці судин (тромбозі);
• запалення венозної стінки, що веде до утворення тромбу (тромбофлебіту);
• переміщення тромбу (тромбоемболії) при інфаркті міокарда

Показаний для попередження тромбоемболічних ускладнень післяопераційний період. До протипоказань до застосування препарату відносять:

Не застосовують Синкумар у перші 4 дні:

• у післяопераційний період на очах, головному чи спинному мозку,
• після стоматологічних втручань,
• після біопсії, пункції в поперековому відділі, аорти.

Прийом препарату та дозування залежить від результатів аналізів на згортання крові. Зазвичай призначається від 6-8 мг 1 раз на добу з подальшим зниженням до 4 мг, залежно від показників протромбінового часу (2-3,5 с). Синкумар має деякі побічні ефекти і може викликати порушення функціональності ШКТ, головний біль, алергію, кровоточивість, гемартроз, гематоми.

Детралекс

Не менш ефективний замінник Прадакси відноситься до венотонізуючих та ангіопротекторних лікарських засобів. Вміст активних компонентів в одній таблетці: 450 мг очищеної флавоноїдної фракції діосміну та 50 мг флавоноїдів.

Запобігає розтягуванню вен, усуває застій у них, зменшує проникність капілярів, покращує їх резистентність, позитивно впливає на показники венозного кровотоку та судинного тонусу, що підтверджується результатами плетизмографії.

Детралекс

Детралекс показує ефективність при:

• венозно-лімфатичної недостатності;
• набряклості ніг;
• лікуванні хронічних захворюваньвен кінцівок;
• гострому геморої (тромбоз, запалення, звивистість гемороїдальних вен, вузлові утворення прямої кишки).

Серед повних протипоказаньдо застосування Детралексу:

• - підвищена чутливість до компонентів препарату;
• алергічні реакції;
• лактаційний період.

Медикамент приймають перорально внутрішньо під час їжі. Кількість та схема прийомів залежать від виду захворювання:

Крім того, слід враховувати, що медпрепарат застосовується при комплексному лікуваннііз специфічною терапією даних захворювань. За відсутності поліпшення необхідно переглянути схему і провести необхідні додаткові дослідження.

При появі симптомів передозування – нудоті, блювоті, розладі шлунково-кишкового тракту, диспепсії – необхідно негайно звернутися до медустанови.

Можливі побічні ефекти:

• слабкість, нездужання, вертиго;
• діарея, нудота, печія, коліт;
• висипання, свербіж, шкірні почервоніння;
• ангіоневротичний набряк;
• зниження артеріального тиску;
• утруднене дихання.

Такі симптоми є причиною відміни препарату та призначення нового.

Фенілін

Випускається у таблетках. Активний компонент – феніндіон. Знаходить своє застосування під час лікування тромбозів, емболій, тромбофлебітів, тромбоутворень після операцій. Фенілін не призначають при:

З обережністю слід призначати препарат літнім пацієнтам, а також звертати увагу особливу увагуна взаємодію з іншими лікарськими засобами– дипіридамолом, міконазолом та етілестренолом, – які посилюють антикоагулянтну дію Феніліну та підвищують можливість розвитку кровотеч. Прийом Феніліну та барбітуратів, дифеніну та спіронолактону навпаки послаблюють антикоагулянтну дію препарату та збільшують ризик гіпоглікемії.

Фенілін приймають перорально за розпорядженням лікаря, який підбирає дозування та схему лікування препаратом суворо індивідуально. При передозуванні посилюються та побічні діїякі характерні для аналогів Прадакси.

Гепарин

Виготовляється у вигляді розчину для ін'єкцій, мазі та гелю. Основний компонент – гепарин натрію. Медичний засібзнаходить своє широке застосування при лікуванні та профілактиці:

• тромбоемболічних хвороб;
• тромбоутворення при гострих інфарктах міокарда;
• емболій та тромбозів судин мозку або очей;
• підвищеної коагуляції крові під час проведення аналізів.

Гепарин має аналогічні препаратуПрадакса та його замінникам протипоказання та перелік можливих ускладнень. Способи прийому та дозування лікар розраховує залежно від показань.

При гострому інфаркті міокарда препарат вводиться внутрішньовенно у дозі від 15 000 до 20 000 од. у момент надання хворому на швидку допомогу з подальшим введенням періодом 6 днів. Внутрішньом'язово – по 40 000 од. у 4 прийоми зі строгим контролем згортаючих показників крові. Для запобігання проявам небажаних симптомів Гепарин вводять виключно в медустановах.

Клопідогрів

Основний активний інгредієнт медпрепарату – клопідогрелу гідросульфат, завдяки якому відбувається зняття гострої симптоматики захворювань ССС, запобігає утворенню атеротромбозу при інфаркті міокарда, інсультах, у периферичних судинах. Слід зазначити дозозалежність препарату, оскільки очікуваний лікувальний ефект досягається лише після 3-7 днів його застосування.

Не призначається у дитячому віці, у періоди вагітності, лактуючим жінкам, а також при:

Приймають незалежно від їди 1 таб. 1 раз на день після зняття гострої фази інфаркту чи інсульту. Ефект спостерігається через 3 місяці.

Клопідогрів може викликати:

• тромбоцитопенію;
• гранулоцитопенію;
• нейтропенію;
• анемію;
• висипання на шкірі;
• кровотечі (рідко);
• набряклість;
• підвищення білірубіну.

При прийомі медикаментозного засобуобов'язково проходять обстеження на згортання крові, приділяють особливу увагу роботі печінки.

Інструкція
з медичного застосування препарату
Прадакса

Лікарська форма:

Склад:

Одна капсула містить 86,48 мг, 126,83 мг або 172,95 мг дабігатрану етексилату мезилату, що відповідає 75 мг, 110 мг або 150 мг дабігатрану етексилату.

Допоміжні речовини:
Вміст капсул: акації камедь 4,43 мг, 6,50 мг або 8,86 мг; винна кислота, крупнозерниста 22,14 мг, 32,48 мг або 44,28 мг; винна кислота, порошок 29,52 мг, 43,30 мг або 59,05 мг; винна кислота, кристалічна 36,90 мг, 54,12 або 73,81 мг; гіпромелоза 2,23 мг, 3,27 мг або 4,46 мг; диметикон 0,04 мг, 0,06 мг або 0,08 мг; тальк 17,16 мг, 25,16 мг або 34,31 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) 17,30 мг, 25,37 мг або 34,59 мг.

Склад капсульної оболонки: капсула з гіпромелози (HPMC) з наддруком чорним чорнилом (Colorcon S-1-27797) 60*мг, 70*мг або 90*мг.

Склад HPMC капсул: карагінан (Е407) 0,2 мг, 0,22 мг або 0,285 мг; калію хлорид 0,27 мг, 0,31 мг або 0,4 мг; титану діоксид (Е171) 3,6 мг, 4,2 мг або 5,4 мг; індигокармін (Е132) 0,036 мг, 0,042 мг або 0,054 мг; барвник сонячний захід сонця жовтий (Е110) 0,002 мг, 0,003 мг або 0,004 мг; гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 52,9 мг, 61,71 мг або 79,35 мг, вода очищена 3,0 мг, 3,5 мг або 4,5 мг.

Склад чорнил чорних Colorcon S-1-27797, (%, мас.): шеллак 52.500%, бутанол 6.550%, вода очищена 1.940%, етанол денатурований (спирт метильований) 0.650%, барвник заліза оксид 0,3 Е3. 3.340%, пропіленгліколь 1.250%.

*Приблизна маса капсули становить 60, 70 або 90 мг.

Опис:

Капсули 75 мг. Довгі капсули з гіпромелози (гідроксипропілметилцелюлози). Кришка – непрозора, світло-синього кольору, корпус – непрозорий кремового кольору. На кришці надруковано символ компанії Берінгер Інгельхайм, на корпусі – "R 75". Колір наддруку – чорний.

Капсули 110 мг. Довгі капсули з гіпромелози (гідроксипропілметилцелюлози). Кришка – непрозора світло-синього кольору, корпус – непрозорий кремового кольору. На кришці надруковано символ компанії Берінгер Інгельхайм, на корпусі – "R 110". Колір наддруку – чорний.

Капсули 150мг. Довгі капсули з гіпромелози (гідроксипропілметилцелюлози), розмір 0. Кришка – непрозора світло-синього кольору, корпус – непрозорий кремового кольору. На кришці надруковано символ компанії Берінгер Інгельхайм, на корпусі – "R 150". Колір наддруку – чорний.

Вміст капсул – жовтуваті пелети.

Фармакотерапевтична група:

прямий інгібітор тромбіну Код АТХ: В01АЕ07

Фармакологічні властивості:

Фармакодинаміка:

Дабігатрана етексилат є низькомолекулярним попередником активної форми дабігатрана, що не має фармакологічної активності. Після прийому внутрішньо дабігатрана етексилат швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті(ЖКТ) і, шляхом гідролізу, що каталізується естеразами, у печінці та плазмі крові перетворюється на дабігатран. Дабігатран є потужним конкурентним оборотним прямим інгібітором тромбіну та основною активною речовиною у плазмі крові.

Так як тромбін (серинова протеаза) у процесі коагуляції перетворює фібриноген на фібрин, пригнічення активності тромбіну перешкоджає утворенню тромбу. Дабігатран має інгібуючу дію на вільний тромбін, тромбін, пов'язаний з фібриновим згустком, і викликану тромбіном агрегацію тромбоцитів.

В експериментальних дослідженнях на різних моделях тромбозу in vivo та ex vivo підтверджено антитромботичну дію та антикоагулянтну активність дабігатрану після внутрішньовенного введення та дабігатрану етексилату – після прийому внутрішньо.

Встановлено пряму кореляцію між концентрацією дабігатрану в плазмі крові та вираженістю антикоагулянтного ефекту. Дабігатран подовжує активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), екариновий час згортання (ЕВС) та тромбіновий час (ТВ).

Профілактика венозних тромбоемболій (ВТЕ) після ендопротезування суглобів.

Результати клінічних дослідженьу хворих, які перенесли ортопедичні операції - ендопротезування колінного та тазостегнового суглобів - підтвердили збереження параметрів гемостазу та еквівалентність застосування 75 мг або 110 мг дабігатрану етексилату через 1-4 години після операції та наступної підтримуючої дози 150 або 6-22 мг 10 днів (при операції на колінному суглобі) та 28-35 днів (на тазостегновому суглобі) порівняно з еноксапарином у дозі 40 мг 1 раз на добу, який застосовували напередодні та після операції.

Показано еквівалентність антитромботичного ефекту дабігатрану етексилату при застосуванні 150 мг або 220 мг порівняно з еноксапарином у дозі 40 мг на добу при оцінці основної кінцевої точки, що включає всі випадки венозних тромбоемболій та смертність від будь-яких причин.

Профілактика інсульту та системних тромбоемболій у хворих з фібриляцією передсердь

При тривалому, в середньому близько 20 місяців, застосуванні у пацієнтів з фібриляцією передсердь та з помірним або високим ризикомінсульту або системних тромбоемболій було показано, що дабігатрану етексилат у дозі 110 мг, призначений 2 рази на день, не поступався варфарину через ефективність запобігання інсульту та системних тромбоемболій у пацієнтів з фібриляцією передсердь; так само у групі дабігатрана було відзначено зниження ризику внутрішньочерепних кровотеч та загальної частоти кровотеч. Застосування більш високої дози препарату (150 мг 2 рази на день) достовірно знижувало ризик ішемічного та геморагічного інсультів, серцево-судинної смерті, внутрішньочерепних кровотеч та загальної частоти кровотеч порівняно з варфарином. Менша доза дабігатрана характеризувалася значно нижчим ризиком великих кровотеч проти варфарином.

Чистий клінічний ефект оцінювався шляхом визначення комбінованої кінцевої точки, що включала частоту інсульту, системних тромбоемболій, легеневих тромбоемболій, гострого інфаркту міокарда, серцево-судинної смертності та великих кровотеч

Щорічна частота перерахованих подій у пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, була нижчою, ніж у пацієнтів, які отримували варфарин.

Зміни в лабораторних показниках функції печінки у пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, відзначалися з порівнянною або меншою частотою порівняно з пацієнтами, які отримували варфарин.

Фармакокінетика:

Після перорального введення дабігатрану етексилату відзначається швидке дозозалежне збільшення його концентрації у плазмі крові та площі під кривою «концентрація-час» (AUC). Максимальна концентрація дабігатрану етексилату (Сmax) досягається протягом 0,5-2 год.

Після досягнення Сmax плазмові концентрації дабігатрану знижуються біекспоненційно, кінцевий період напіввиведення (Т1/2) у середньому становить близько 11 год (у людей похилого віку). Кінцевий Т1/2 після багаторазового застосування препарату становив близько 12-14 годин. Т1/2 не залежить від дози. Однак, у разі порушень функції нирок Т1/2 подовжується.

Абсолютна біодоступність дабігатрана після прийому дабігатрану етексилату внутрішньо у капсулах, покритих оболонкою з гіпромелози, становить близько 6,5%.

Прийом їжі не впливає на біодоступність дабігатрану етексилату, проте час досягнення Сmax зростає на 2 год.

При використанні дабігатрану етексилату без спеціальної капсульної оболонки, виготовленої з гіпромелози, біодоступність при пероральному прийомі може збільшуватися приблизно в 1,8 рази (на 75%) порівняно з лікарською формою в капсулах. Тому слід зберігати цілісність капсул, виготовлених з гіпромелози, враховуючи ризик підвищення біодоступності дабігатрану етексилату, і не рекомендується розкривати капсули та застосовувати їх у чистому вигляді (наприклад, додаючи в їжу або напої) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При застосуванні дабігатрану етексилату через 1-3 години у пацієнтів після оперативного лікуванняспостерігається зниження швидкості всмоктування препарату порівняно зі здоровими добровольцями. AUC характеризується поступовим підвищенням амплітуди без появи високої концентрації піка в плазмі. Сmax у плазмі крові відзначається через 6 годин після застосування дабігатрану етексилату або через 7-9 годин після операції. Слід зазначити, що такі фактори як анестезія, парез шлунково-кишкового тракту та хірургічна операціяможуть мати значення уповільнення всмоктування, незалежно від лікарської формипрепарату. Зниження швидкості всмоктування препарату відзначається зазвичай лише день операції. У наступні дні всмоктування дабігатрана відбувається швидко, з досягненням Сmax через 2 години після його прийому всередину.

Метаболізм

Після прийому внутрішньо в процесі гідролізу під впливом естерази дабігатрана етексилат швидко і повністю перетворюється на дабігатран, який є основним активним метаболітом у плазмі крові. При кон'югації дабігатрана утворюється 4 ізомери фармакологічно активних ацилглюкуронідів: 1-О, 2-О, 3-О, 4-О, кожен з яких становить менше 10% від загального вмісту дабігатрану в плазмі крові. Сліди інших метаболітів виявляються лише за використання високочутливих аналітичних методів.

Розподіл

Об'єм розподілу дабігатрану становить 60-70 л і перевищує обсяг загального вмісту води в організмі, що вказує на помірний розподіл дабігатрану в тканинах.

Виведення

Дабігатран виводиться у незміненому вигляді, переважно нирками (85%), і лише 6% – через ШКТ. Встановлено, що через 168 год. після введення міченого радіоактивного препарату 88-94% його дози виводиться з організму.

Дабігатран має низьку здатність зв'язування з білками плазми (34-35%), вона не залежить від концентрації препарату.

Особливі групи пацієнтів

Літні пацієнти

У осіб похилого віку значення AUC вище, ніж у молодих осіб, у 1,4-1,6 рази (на 40-60%), а Сmax – більш ніж у 1,25 рази (на 25%).

Спостережені зміни корелювали з віковим зниженням кліренсу креатиніну (КК).

У жінок похилого віку (старше 65 років) величини AUCτ,ss і Cmax,ss були приблизно в 1,9 рази та в 1,6 рази вищими, ніж у жінок молодого віку (18-40 років), а у чоловіків похилого віку - у 2,2 та 2,0 рази вище, ніж у чоловіків молодого віку. У дослідженні у пацієнтів з фібриляцією передсердь підтверджено вплив віку на експозицію дабігатрану: вихідні концентрації дабігатрану у пацієнтів віком ≥75 років були приблизно в 1,3 рази (на 31%) вищими, а у пацієнтів віком<65 лет – примерно на 22% ниже, чем у пациентов возрасте 65-75 лет.

Порушення функції нирок

У добровольців з помірним порушенням функції нирок (КК - 30-50 мл/хв) значення AUC дабігатрану після прийому внутрішньо було приблизно в 3 рази більше, ніж у осіб із незміненою функцією нирок.

У хворих з тяжкими порушеннями функції нирок (КК – 10-30 мл/хв) значення AUC дабігатрану етексилату та Т1/2 зростали відповідно у 6 та 2 рази, порівняно з аналогічними показниками у осіб без порушень функції нирок.

У пацієнтів з фібриляцією передсердь та помірною нирковою недостатністю (КК 30-50 мл/хв) концентрації дабігатрану до та після застосування препарату були в середньому у 2,29 та у 1,81 рази вищими, ніж у пацієнтів без порушень функції нирок.

При використанні гемодіалізу у пацієнтів без фібриляції передсердь було встановлено, що кількість препарату, що виводилася, пропорційна швидкості струму крові. Тривалість діалізу, зі швидкістю струму діалізату 700 мл/хв, становила 4 години, а швидкість струму крові - 200 мл/хв або 350-390 мл/хв. Це призводило до видалення відповідно 50% та 60% концентрацій вільного та загального дабігатрана. Антикоагулянтна активність дабігатрана знижувалася в міру зменшення концентрацій у плазмі, взаємозв'язок ФК та ​​ФД не змінювався.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не було виявлено змін концентрації дабігатрану в плазмі порівняно з пацієнтами без порушення функції печінки.

Маса тіла

У дослідженнях базальні концентрації дабігатрану у пацієнтів з масою тіла >100 кг були приблизно на 20% нижчими, ніж у пацієнтів з масою тіла 50-100 кг. Маса тіла у більшості (80,8%) пацієнтів становила ≥50 -< 100 кг, в пределах этого диапазона явных различий концентраций дабигатрана не установлено. Данные в отношении пациентов с массой тела ≤50 кг ограничены.

В основних дослідженнях з профілактики розвитку ВТЕ встановлено, що вплив препарату у пацієнток-жінок був приблизно в 1,4-1,5 рази (на 40-50%) вищим. У пацієнток з фібриляцією передсердь базальні концентрації та концентрації після застосування препарату були в середньому у 1,3 (на 30%) вищими. Встановлені відмінності мали клінічного значення.

Етнічні групи

У порівняльному дослідженні фармакокінетики дабігатрана у європейців та японців після одноразового та повторного прийому препарату в досліджуваних етнічних групах не було виявлено клінічно значимих відмінностей. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів негроїдної раси обмежені, проте дані вказують на відсутність значних відмінностей.

Показання до застосування:

Профілактика венозних тромбоемболій у хворих після ортопедичних операцій.

Протипоказання:

Відома гіперчутливість до дабігатрану, дабігатрану етексилату або до будь-якої з допоміжних речовин;

Тяжкий ступінь ниркової недостатності(КК менше 30 мл/хв);

Активна клінічно значуща кровотеча, геморагічний діатез, спонтанне або фармакологічно індуковане порушення гемостазу;

Ураження органів у результаті клінічно значущої кровотечі, включаючи геморагічний інсульт протягом 6 місяців до початку терапії;

Одночасне призначення кетоконазолу для системного застосування;

Порушення функції печінки та захворювання печінки, які можуть вплинути на виживання;

Вік до 18 років (клінічні дані відсутні).

Спосіб застосування та дози:

Капсули слід приймати внутрішньо, 1 або 2 рази на день, незалежно від часу їди, запиваючи водою. Не слід відкривати капсулу.

Застосування у дорослих:

Профілактика венозних тромбоемболій (ВТЕ) у хворих після ортопедичних операцій:

У хворих з помірним порушенням функції нирок через ризик кровотеч рекомендована доза становить 150 мг 1 раз на добу (2 капсули по 75 мг).

Профілактика ВТЕ після ендопротезування колінного суглоба: застосування препарату Прадаксу слід починати через 1-4 години після завершення операції з прийому 1 капсули (110 мг) з подальшим збільшенням дози до 2 капсул (220 мг) одноразово на добу протягом наступних 10 днів. Якщо гемостаз не досягнутий, лікування слід відкласти. Якщо лікування не почалося в день операції, терапію слід розпочинати з прийому 2 капсул (220 мг) одноразово на добу.

Профілактика ВТЕ після ендопротезування тазостегнового суглоба: застосування препарату Прадаксу слід починати через 1-4 години після завершення операції з прийому 1 капсули (110 мг) з подальшим збільшенням дози до 2 капсул (220 мг) одноразово на добу протягом наступних 28-35 днів. Якщо гемостаз не досягнутий, лікування слід відкласти. Якщо лікування не почалося в день операції, терапію слід розпочинати з прийому 2 капсул (220 мг) одноразово на добу.

Застосування в спеціальних групах пацієнтів

Застосування у дітей

У пацієнтів до 18 років ефективність та безпека препарату Прадакс не вивчали, тому застосування у дітей не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції нирок

Перед терапією, щоб уникнути призначення препарату пацієнтам з тяжкими порушеннями ниркової функції (КК менше 30 мл/хв), необхідно попередньо оцінити кліренс креатиніну. У зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату Прадакс не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»).

Функція нирок повинна оцінюватися в процесі лікування, коли виникає підозра про можливе зниження або погіршення функції нирок (наприклад, при гіповолемії, дегідратації, одночасному застосуванні певних лікарських засобів тощо).

При застосуванні препарату Прадакса з метою профілактики венозних тромбоемболій у пацієнтів після ортопедичних операцій при помірних порушеннях функції нирок (КК 30-50 мл/хв) добова доза препарату повинна бути знижена до 150 мг (2 капсули по 75 мг 1 раз на день).

При застосуванні препарату Прадакса з метою профілактики інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь при помірних порушеннях функції нирок (КК 30-50 мл/хв) корекція дози не потрібна. Рекомендується застосування препарату у добовій дозі 300 мг (по 1 капсулі 150 мг 2 рази на день). Функція нирок повинна оцінюватися щонайменше один раз на рік.

Дабігатран виводиться при гемодіалізі; проте клінічний досвід застосування у хворих, яким проводиться гемодіаліз, обмежений.

Застосування у хворих похилого віку

У зв'язку з тим, що підвищення експозиції препарату у хворих похилого віку (старше 75 років) часто обумовлено зниженням функції нирок, перед призначенням препарату необхідно оцінити функцію нирок. Ниркова функція повинна оцінюватися щонайменше один раз на рік або частіше, залежно від клінічної ситуації. Корекцію дози препарату слід проводити залежно від тяжкості порушень ниркової функції (див. «Порушення функції нирок»).

При застосуванні препарату Прадакса у літніх хворих старше 80 років з метою профілактики інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь препарат Прадакса слід приймати у добовій дозі 220 мг (1 капсула по 110 мг) 2 рази.

Вплив маси тіла

Не потрібна корекція дози залежно від маси тіла.

Одночасне застосування препарату Прадакса з активними інгібіторами P-глікопротеїну (аміодарон, хінідин, верапаміл) з метою профілактики венозних тромбоемболій у пацієнтів після ортопедичних операцій:

При одночасному застосуванні з аміодароном, хінідином або верапамілом дозу препарату Прадакса слід зменшити до 150 мг 1 раз на день (2 капсули по 75 мг) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Пацієнтам, які приймають препарат Прадакс після ортопедичних операцій, не рекомендується одночасно починати застосування верапамілу і підключати його до терапії надалі.

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь:

Застосування у пацієнтів із підвищеним ризиком кровотеч

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь:

Присутність таких факторів як вік 75 років або старше, помірне зниження функції нирок (КК 30-50 мл/хв), одночасне застосування інгібіторів Р-глікопротеїну або вказівка ​​на шлунково-кишкову кровотечу в анамнезі можуть підвищувати ризик кровотечі (див. особливі вказівки»). У пацієнтів з одним або більше вказаних факторів ризику, на думку лікаря, можливе зниження добової дози препарату Прадакса до 220 мг (прийом 1 капсули 110 мг 2 рази на добу).

Перехід від застосування препарату Прадакс до парентерального застосування антикоагулянтів.

Парентеральне введення антикоагулянтів слід розпочинати через 24 години після прийому останньої дози препарату Прадакса.

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь: парентеральне застосування антикоагулянтів слід розпочинати через 12 годин після прийому останньої дози препарату Прадаксу.

Перехід від парентерального застосування антикоагулянтів до застосування препарату Прадакс

Перша доза препарату Прадакса призначається замість скасовуваного антикоагулянту в інтервалі 0-2 години перед терміном чергової ін'єкції альтернативної терапії або одночасно з припиненням постійної інфузії (наприклад, внутрішньовенного застосуваннянефракціонованого гепарину, НФГ).

Перехід від застосування антагоністів вітаміну К до застосування препарату Прадакс

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь:

Застосування антагоністів вітаміну К припиняють застосування препарату Прадакса можливе при МНО<2,0.

Перехід від застосування препарату Прадакс до застосування антагоністів вітаміну К

При кліренсі креатиніну ≥50 мл/хв застосування антагоністів вітаміну К можливе за 3 дні, а при кліренсі креатиніну 30-50 мл/хв – за 2 дні до відміни препарату Прадаксу.

Кардіоверсія

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь

Проведення планової чи екстреної кардіоверсії не вимагає відміни терапії препарату Прадаксу.

Пропущена доза

Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів після ортопедичних операцій

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь:

Пропущену дозу препарату ПРАДАКСА можна прийняти, якщо до прийому чергової дози препарату залишається 6 годин і більше; якщо термін становить менше 6 год, пропущену дозу приймати не слід. У разі пропуску окремих доз слід приймати подвійну дозу препарату.

Побічна дія:

Побічні ефекти, виявлені при застосуванні препарату з метою профілактики ВТЕ після ортопедичних операцій та для профілактики інсульту та системних тромбоемболій у пацієнтів з фібриляцією передсердь.

Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи кропив'янку, висипання та свербіж, бронхоспазм.

Порушення з боку нервової системи: внутрішньочерепна кровотеча.

Порушення судини: гематома, кровотеча.

Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: носова кровотеча, кровохаркання.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі, ректальні кровотечі, гемороїдальні кровотечі, біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, гастроезофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання.

Порушення гепатобіліарної системи: підвищення активності «печінкових» трансаміназ, порушення функції печінки, гіпербілірубінемія.

Зміни з боку шкіри та підшкірних тканин: шкірний геморагічний синдром.

Скелетно-м'язові порушення, порушення з боку сполучної тканини та кісток: гемартроз.

Зміни з боку нирок та сечовивідних шляхів: урогенітальні кровотечі, гематурія.

Порушення загального характеру та зміни у місці проведення ін'єкцій: кровотечі з місця ін'єкції, кровотечі з місця введення катетера.

Пошкодження, токсичність та ускладнення від процедур: посттравматична гематома, кровотечі з місця операційного доступу.

Додаткові специфічні побічні ефекти, виявлені у разі профілактики венозних тромбоемболій у пацієнтів, яким проведено ортопедичні операції:
Порушення з боку судин: кровотеча із операційної рани.

Загальні розлади та порушення у місці введення: кров'янисті виділення.

Пошкодження, токсичність та ускладнення післяопераційної обробки: гематома після проведення обробки рани, кровотеча після проведення обробки рани, анемія у післяопераційному періоді, виділення з рани після проведення процедур, секреція з рани.

Хірургічні та терапевтичні процедури: дренаж рани, дренаж після обробки рани.

Передозування:

Передозування при застосуванні препарату Прадакса може супроводжуватись геморагічні ускладнення, що зумовлено фармакодинамічними особливостями препарату. При виникненні кровотечі застосування препарату припиняють. Показано симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.

Враховуючи основний шлях виведення дабігатрану (нирками), рекомендується забезпечити адекватний діурез. Проводять хірургічний гемостаз та заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Можливе використання свіжої цільної крові або переливання свіжозамороженої плазми. Оскільки дабігатран має низьку здатність до зв'язування з білками плазми, препарат може виводитися при гемодіалізі, проте клінічний досвід з використання діалізу в цих ситуаціях обмежений (див. розділ «Фармакокінетика»).

При передозуванні препарату Прадакс можливе використання концентратів активованого протромбінового комплексу або рекомбінантного фактора VIIa або концентратів II, IX або X факторів згортання. Існують експериментальні дані, що підтверджують ефективність цих засобів на опір антикоагулянтному ефекту дабігатрана, проте спеціальних клінічних досліджень не проводилося.

У разі розвитку тромбоцитопенії або при застосуванні антиагрегантів тривалої дії може бути розглянуто питання про застосування тромбоцитарної маси.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами:

Спільне застосування препарату Прадакса з лікарськими засобами, що впливають на гемостаз або систему коагуляції, включаючи антагоністи вітаміну К, може суттєво підвищити ризик розвитку кровотеч.

Фармакокінетичні взаємодії

У дослідженнях, що проводилися in vitro, не встановлено індукувального чи інгібуючого впливу дабігатрану на цитохром P450. У дослідженнях in vivo у здорових добровольців не зазначено взаємодії між дабігатраном етексилатом та аторвастатином (субстрат CYP3A4) та диклофенаком (субстрат CYP2C9).

Взаємодія з інгібіторами/індукторами P-глікопротеїну:

Субстратом для транспортної молекули P-глікопротеїну є дабігатрана етексилат. Одночасне використання інгібіторів Р-глікопротеїну (аміодарону, верапамілу, хінідину, кетоконазолу для системного застосування або кларитроміцину) призводить до збільшення концентрації дабігатрану в плазмі крові.

Одночасне застосування з інгібіторами P-глікопротеїну:

Добір дози у разі застосування перелічених інгібіторів Р-глікопротеїну для профілактики інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь не потрібний.

У разі застосування з метою профілактики венозних тромбоемболій у пацієнтів після ортопедичних операцій див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими препаратами».

Аміодарон. При одночасному застосуванні дабігатрану етексилату з одноразовою дозою аміодарону (600 мг), що приймався внутрішньо, ступінь та швидкість всмоктування аміодарону та активного його метаболіту, дезетиламіодарону не змінювалися. Значення AUC та Cmax дабігатрану збільшувалися приблизно в 1,6 та 1,5 разів (на 60% та 50%) відповідно.

У дослідженні у пацієнтів з фібриляцією передсердь концентрація дабігатрану збільшувалася не більше ніж на 14%, підвищення ризику кровотеч не було зареєстроване.

Дронедарон. Після одночасного застосування дабігатрану етексилату та дронедарону в дозі 400 мг одноразово,

AUC0-∞ та Cmax дабігатрану збільшуються у 2,1 та 1.9 разів (на 114% та 87%) відповідно, а після багаторазового застосування дронедарону у дозі 400 мг на день – у 2.4 та 2.3 (на 136% та 125%) відповідно. Після одноразового та багаторазового застосування дронедарону через 2 години після прийому дабігатрану етексилату AUC0-∞ зростала у 1.3 та 1.6 разів відповідно. Дронедарон не впливав на кінцевий Т1/2 та нирковий кліренс дабігатрану.

Верапаміл. При одночасному застосуванні дабігатрану етексилату з верапамілом, що призначався перорально, значення Cmax та AUC дабігатрану збільшувалися в залежності від часу застосування та лікарської форми верапамілу.

Найбільше підвищення ефекту дабігатрану спостерігалося при використанні першої дози верапамілу у лікарській формі з негайним вивільненням, яка застосовувалася за 1 годину до прийому дабігатрану етексилату (Cmax підвищилася на 180%, а AUC – на 150%). При використанні лікарської форми верапамілу з уповільненим вивільненням цей ефект прогресивно знижувався (Cmax підвищився на 90%, а AUC – на 70%), також як при використанні багаторазових доз верапамілу (Cmax підвищився на 60%, а AUC – на 50%), що може пояснюватися індукцією Р-глікопротеїну в ШКТ при тривалому застосуванні верапамілу.

При використанні верапамілу через 2 години після прийому дабігатрану етексилату клінічно значущих взаємодій не спостерігалося (Cmax підвищувалася на 10%, а AUC – на 20%), оскільки через 2 години дабігатран повністю всмоктується (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У дослідженні у пацієнтів з фібриляцією передсердь концентрація дабігатрану збільшувалася не більше ніж на 21%, підвищення ризику кровотеч не було зареєстроване.

Дані про взаємодію дабігатрану етексилату з верапамілом, введеним парентерально, відсутні; клінічно значущої взаємодії не очікується.

Кетоконазол. Кетоконазол для системного застосування після одноразового призначення в дозі 400 мг збільшує AUC0-∞ і Cmax дабігатрану приблизно в 2,4 рази (на 138% та 135%) відповідно, а після багаторазового призначення кетоконазолу в дозі 400 мг на день – приблизно у 2, 5 рази (на 153% та 149%) відповідно. Кетоконазол не впливав на Tmax та кінцевий Т1/2. Одночасне застосування препарату Прадаксу та кетоконазолу для системного застосування протипоказане.

Кларитроміцин. При одночасному застосуванні кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на день з дабігатрану етексилатом клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не спостерігалося (Cmax підвищилася на 15%, а AUC – на 19%).

Хінідін. Значення AUCτ,ss та Cmax,ss дабігатрану при застосуванні 2 рази на добу у разі одночасного призначення з хінідином у дозі 200 мг кожні 2 години до досягнення сумарної дози 1000 мг підвищувалися в середньому, відповідно, на 53% та на 56%.

Одночасне застосування з субстратами для P-глікопротеїну:

Дігоксин. При одночасному застосуванні дабігатрану етексилату з дигоксином, що є субстратом P-глікопротеїну, фармакокінетичної взаємодії не спостерігалося. Ні дабігатран, ні проліки дабігатрана етексилат не є клінічно значущими інгібіторами P-глікопротеїну.

Одночасне застосування з індукторами P-глікопротеїну:

Слід уникати одночасного призначення препарату Прадаксу та індукторів Р-глікопротеїну, оскільки спільне застосування призводить до зниження впливу дабігатрану (див. розділ «Особливі вказівки»).

Рифампіцин. Попереднє застосування тест-індуктора рифампіцину в дозі 600 мг на день протягом 7 днів призводило до зниження впливу дабігатрану. Після відміни рифампіцину цей індуктивний ефект знижувався, на 7 день ефект дабігатрана був близьким до початкового рівня. Протягом наступних 7 днів подальшого збільшення біодоступності дабігатрану не спостерігалося.

Передбачається, що інші індуктори Р-глікопротеїну, такі як продирявлений звіробій або карбамазепін, можуть також знижувати концентрацію дабігатрану в плазмі крові і повинні застосовуватися з обережністю.

Одночасне застосування з антиагрегантами

Ацетилсаліцилова кислота (AСК). При вивченні одночасного застосування дабігатрану етексилату в дозі 150 мг 2 рази на день та ацетилсаліцилової кислоти (AСК) у пацієнтів з фібриляцією передсердь встановлено, що ризик кровотеч може підвищуватись з 12% до 18% (при використанні АСК у дозі 81 мг) % (при використанні АСК у дозі 325 мг). Показано, що AСК або клопідогрел, що застосовуються одночасно з дабігатраном етексилатом у дозі 110 мг або 150 мг 2 рази на день, можуть підвищувати ризик великих кровотеч. Кровотечі спостерігаються частіше при одночасному застосуванні варфарину з AСК або клопідогрелом.

НПЗП. Нестероїдні протизапальні препарати, що застосовувалися, для короткострокової аналгезії після операцій не підвищували ризик кровотеч при одночасному використанні з дабігатрану етексилатом. Досвід тривалого застосування нестероїдних протизапальних засобів, Т1/2 яких становить менше 12 годин, з дабігатрану етексилатом обмежений, відсутні дані про додаткове підвищення ризику кровотеч.

Клопідогрів. Встановлено, що одночасне застосування дабігатрану етексилату та клопідогрелу не призводить до додаткового збільшення часу капілярної кровотечі порівняно з монотерапією клопідогрелом. Крім того, показано, що значення AUCτ,ss і Cmax,ss дабігатрану, а також параметри згортання крові, які контролювалися для оцінки ефекту дабігатрана (АЧТВ, екариновий час згортання або тромбіновий час (анти FIIa), а також ступінь інгібування агрегації тромбоцитів (основ показник ефекту клопідогрелу) під час комбінованої терапії не змінювалися порівняно з відповідними показниками монотерапії.При використанні «навантажувальної» дози клопідогрелу (300 або 600 мг), значення AUCt,ss і Cmax,ss дабігатрану підвищувалися на 30-40.

Одночасне застосування з препаратами, які підвищують pH вмісту шлунка

Пантопразол. При сумісному застосуванні дабігатрану етексилату та пантопразолу спостерігалося зниження AUC дабігатрану на 30%. Пантопразол та інші інгібітори протонної помпи застосовувалися спільно з дабігатраном етексилатом у клінічних дослідженнях, вплив на ризик кровотечі або ефективність не спостерігався.

Ранітідін. Ранітідин при застосуванні одночасно з дабігатрану етексилатом, не чинив значного впливу на ступінь всмоктування дабігатрану.

Виявлені в ході популяційного аналізу зміни фармакокінетичних параметрів дабігатрану під впливом інгібіторів протонної помпи та антацидних препаратів виявилися клінічно незначними, оскільки ступінь виразності цих змін був невеликий (зниження біодоступності не було значущим для антацидів, а для інгібіторів пролоної 1). Встановлено, що одночасне застосування інгібіторів протонної помпи не супроводжується зниженням концентрації дабігатрану і в середньому лише незначно знижує концентрацію препарату в плазмі крові (на 11%). Тому одночасне застосування інгібіторів протонної помпи, мабуть, не веде до підвищення частоти інсульту або системних тромбоемболій, особливо в порівнянні з варфарином, і, отже, зниження біодоступності дабігатрану, викликане одночасним застосуванням пантопразолу, ймовірно, не має клінічної

Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування:

Дані про застосування дабігатрану етексилату під час вагітності відсутні. Потенційний ризик у людини невідомий.

У експериментальних дослідженнях встановлено несприятливого на фертильність чи постнатальний розвиток новонароджених.

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні методи контрацепції для того, щоб унеможливити настання вагітності при лікуванні препаратом Прадакса. При настанні вагітності застосування препарату не рекомендується, крім випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.

При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування, у зв'язку з відсутністю клінічних даних, грудне вигодовування рекомендується припинити (як запобіжний засіб).

Особливі вказівки:

Ризик розвитку кровотеч

Застосування препарату Прадакса, як і інших антикоагулянтів, рекомендується з обережністю при станах, що характеризуються підвищеним ризиком кровотеч. Під час терапії препаратом Прадакса можливий розвиток кровотеч різної локалізації. Зниження концентрації гемоглобіну та/або гематокриту в крові, що супроводжується зниженням артеріального тиску, є основою для пошуку джерела кровотечі.

Лікування препаратом Прадакса не потребує контролю антикоагулянтної активності. Тест для визначення МНО застосовувати не повинен, оскільки є дані про помилкове завищення рівня МНО.

Для виявлення надмірної антикоагулянтної активності дабігатрана слід використовувати тести для визначення тромбінового або екаринового часу згортання. У разі, коли ці тести не доступні, слід використовувати тест визначення АЧТВ.

У дослідженні у пацентів з фібриляцією передсердь перевищення рівня АЧТВ у 2-3 рази вище за межу норми перед прийомом чергової дози препарату було асоційовано з підвищеним ризиком кровотечі.

У фармакокінетичних дослідженнях Прадакса показано, що у пацієнтів зі зниженою функцією нирок (у тому числі у хворих похилого віку) спостерігається підвищення експозиції препарату. Застосування препарату Прадаксу протипоказане у разі виражених порушень функції нирок (КК)<30 мл/мин).

У разі розвитку гострої ниркової недостатності препарат Прадакс слід відмінити.

До підвищення концентрації дагібатрану в плазмі можуть призводити такі фактори: зниження функції нирок (КК 30-50 мл/хв), вік ≥75 років, одночасне застосування інгібітору Р-глікопротеїну. Наявність одного або декількох таких факторів може підвищувати ризик кровотечі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Не вивчалося, але може підвищувати ризик кровотеч одночасне застосування препарату Прадаксу з наступними препаратами: нефракціонований гепарин (за винятком доз, що потрібні для підтримки прохідності венозного або артеріального катетера) та похідні гепарину, низькомолекулярні гепарини (НМГ), фондапарину GP IIb/IIIa рецепторів тромбоцитів, тиклопідин, декстран, ривароксабан, тикагрелор, антагоністи вітаміну K та інгібітори Р-глікопротеїну (ітраконазол, такролімус, циклоспорин, ритонавір, нелфінавір та саквінавір). Ризик кровотеч підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Також ризик кровотеч може підвищуватись при одночасному застосуванні антиагрегантів та інших антикоагулянтів.

Спільне застосування дронедарону та дабігатрану не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

При підвищенні ризику кровотеч (наприклад, при нещодавно проведеній біопсії або перенесеній значній травмі, бактеріальному ендокардиті) потрібен контроль стану пацієнта з метою своєчасного виявлення ознак кровотечі.

Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів після ортопедичних операцій

Встановлено, що застосування нестероїдних протизапальних засобів для короткочасної анестезії при хірургічних втручаннях одночасно з препаратом Прадакса не супроводжується підвищеним ризиком кровотеч. Є обмежені дані про регулярне застосування нестероїдних протизапальних засобів (мають Т1/2 менше 12 годин) на фоні лікування препаратом Прадакса, даних про підвищення ризику кровотеч не отримано.

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь

Одночасне застосування препарату Прадакса, антиагрегантів (включаючи АСК та клопідогрел) та нестероїдних протизапальних засобів збільшує ризик кровотечі.

Застосування фібринолітичних препаратів може розглядатись лише у випадку, якщо показники ТБ, ЕВС або АЧТБ у пацієнта не перевищують верхню межу норми місцевого референсного діапазону.

Взаємодія з індукторами P-глікопротеїну

Застосування внутрішньо разом із Прадаксом індуктора Р-глікопротеїну рифампіцину знижувало концентрацію дабігатрану в плазмі. Передбачається, що інші індуктори Р-глікопротеїну, такі як звіробій продірявлений або карбамазепін, можуть також знижувати концентрацію дабігатрану в плазмі крові та застосовуватися з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Хірургічні операції та втручання

У пацієнтів, які застосовують препарат Прадакса під час проведення хірургічних операцій або інвазивних процедур, підвищується ризик кровотеч. Тому при проведенні хірургічних втручань слід відмінити препарат Прадакс (див. також розділ «Фармакокінетика»).

У разі необхідності проведення екстреного хірургічного втручання прийом препарату Прадаксу необхідно тимчасово припинити. Хірургічне втручання, за наявності такої можливості, доцільно виконувати не раніше ніж через 12 годин після останнього прийому Прадаксу. Якщо операція не може бути відкладена, ризик кровотечі може підвищуватись (у разі кардіоверсії див. «Спосіб застосування та дози»). У такому разі слід оцінити співвідношення ризику кровотечі та необхідності екстреного проведення втручання.

Спінальна анестезія/епідуральна анестезія/люмбальна пункція

Такі процедури, як спинномозкова анестезія, можуть вимагати повного відновлення гемостазу.

У разі травматичної або повторної спинномозкової пункції та тривалого використання епідурального катетера може підвищуватися ризик розвитку спинномозкової кровотечі або епідуральної гематоми. Першу дозу препарату Прадакс слід приймати не раніше, ніж через 2 години після видалення катетера. Необхідний контроль стану хворих для виключення неврологічних симптомів, які можуть бути обумовлені спинномозковою кровотечею або епідуральною гематомою.

Період після проведення процедури

Застосування препарату Прадаксу можна продовжити після досягнення повного гемостазу.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами:

Вплив препарату Прадакса на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не вивчався, але, враховуючи, що застосування препарату Прадакса може супроводжуватися підвищеним ризиком кровотеч, слід бути обережним при виконанні таких видів діяльності.

Форма випуску:

Капсули 75 мг, 110 мг та 150 мг.

По 10 капсул блістер з перфорацією з Аl/Аl фольги. 1, 3, 6 блістерів у пачку картонну з інструкцією із застосування.

По 60 капсул у флакон з поліпропілену, закупорений пластиковою кришкою, що загвинчується, з контролем розтину від дітей, з вологопоглиначем. Один флакон у пачку картонну з інструкцією із застосування.

Бінгерштрассе 173

Виробник:

Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ та Ко.КГ, Німеччина

Німеччина, 55216 Інгельхайм-на-Рейні,

Прадакса – це антитромбічний та антикоагулянтний препарат, що застосовуються в ортопедії та травматології в післяопераційному періоді з метою профілактики венозної тромбоемболії.

Діюча речовина - Дабігатрана етексилат (Dabigatran etexilate) - Сприяє придушенню активності тромбіну, не маючи фармакологічної активності.

Потрапивши всередину організму, досить швидко всмоктується і внаслідок гідролізу перетворюється на дабігатран – конкурентний, активний, прямий оборотний інгібітор тромбіну. Ця речовина сприяє пригніченню активності тромбіну, який зв'язує фібрин, а також вільного тромбіну та інгібує агрегацію тромбоцитів, яку спричинив тромбін.

За відгуками лікарів, Прадакса з усіх відомих коагулянтів найефективніший і найсучасніший, але його ефективність знижується ~20%, якщо маса тіла пацієнта перевищує 120 кілограм. І, навпаки, при масі тіла в межах 48 кілограмів препарат починає більш ефективно діяти приблизно на 25% (якщо порівнювати з пацієнтами, які мають середню масу тіла).

Показання до застосування

Від чого допомагає Прадакс? Згідно з інструкцією, препарат призначають у таких випадках:

• профілактика венозної тромбоемболії у пацієнтів після планового ендопротезування тазостегнового або колінного суглоба;
• профілактика інсульту та системної тромбоемболії у дорослих пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь, що мають один або кілька факторів ризику (таких як інсульт або транзиторна ішемічна атака в анамнезі, вік 75 років і старше, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна II та вище за класифікацією NYHA)). Виняток становлять пацієнти з важким та помірно вираженим мітральним стенозом або зі штучними клапанами серця;
• лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ), тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), а також профілактика рецидивів ТГВ та ТЕЛА.

Інструкція із застосування Прадаксу, дозування

Капсули приймають внутрішньо, незалежно від їди, запиваючи склянкою води. Капсулу не розкривати.

Профілактика венозної тромбоемболії (ВТЕ) після ортопедичних операцій – 220 мг 1 раз на добу (2 капсули Прадаксу 110 мг).

При помірних порушеннях функції нирок – 150 мг 1 раз на добу (2 капсули по 75 мг), оскільки є ризик виникнення кровотеч.

Профілактика ВТЕ після ендопротезування колінного суглоба – курс починається через 1 – 4 години після завершення операції. Перша доза: 110 мг (1 капсула). Далі доза збільшується до 220 мг (2 капсули) 1 раз на добу протягом наступних 10 днів. За відсутності гемостазу лікування слід відкласти. Якщо лікування почалося через кілька днів після операції, терапію слід починати з прийому 220 мг (2 капсули) 1 раз на добу.

Профілактика ВТЕ після ендопротезування кульшового суглоба: курс починається через 1 – 4 години після завершення операції. Перша доза: 110 мг (1 капсула). Далі доза збільшується до 220 мг (2 капсули) 1 раз на добу протягом наступних 28-35 днів. За відсутності гемостазу лікування слід відкласти. Згідно з інструкцією із застосування, якщо прийом Прадаксу розпочався через кілька днів після операції, терапію слід починати з прийому 220 мг (2 капсули) 1 раз на добу.

Профілактика інсульту, системної тромбоемболії та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь: 300 мг (1 капсула по 150 мг 2 рази на добу). Курс лікування: довічно.

Лікування гострого ТГВ та/або ТЕЛА та профілактика смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями: 300 мг (1 капсула Прадакса 150 мг 2 рази на добу) після парентерального лікування антикоагулянтом, що проводиться протягом, як мінімум, 5 днів. Курс лікування: 6 місяців.

Профілактика рецидивуючого ТГВ та/або ТЕЛА та смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями: 300 мг (1 капсула Прадакса 150 мг 2 рази на добу). Терапія може продовжуватись довічно, залежно від індивідуальних факторів ризику.

особливі вказівки

При супутній патології нирок, що супроводжується помірним зниженням їхньої функціональної активності, дозування знижується до 150 мг на добу (1 таблетка дозою 75 мг 2 рази на день). Якщо проводиться профілактика тромбоемболічних ускладнень при фібриляції передсердь, доза не зменшується та становить 300 мг на добу.

У пацієнтів похилого віку дозування коригується після оцінки функціональної активності нирок. Залежно від показань до застосування, а також вираженості вікового зниження функціональної активності нирок доза може варіювати в межах 150-300 мг на добу.

За наявності супутньої патології, що призводить до підвищеного ризику кровотечі, дозування знижується до 220 мг на добу. При невеликій масі тіла пацієнта (менше 50 кг) ведеться спостереження за ним, корекція дози зазвичай не потрібна.

Побічні ефекти

Інструкція попереджає про можливість розвитку наступних побічних ефектів для призначення Прадакса:

• Система крові – анемія (зниження кількості еритроцитів та рівня гемоглобіну), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів).
• Нервова система – внутрішньочерепні крововиливи.
• Серцево-судинна система – гематоми (формування обмеженої порожнини у тканинах різної локалізації внаслідок кровотечі із судини).
• Дихальна система – кровохаркання, носові кровотечі.
• Система травлення – біль у животі, диспепсія, що супроводжується нудотою, нестійким випорожненням, метеоризмом (здуття живота), кровотечі з різних відділів травного тракту, розвиток виразкового ураження стравоходу, шлунка або дванадцятипалої кишки.
• Імунна система – різні алергічні реакції, які можуть включати кропивницю (реакція на шкірі, яка нагадує опік кропивою), ангіоневротичний набряк шкіри та підшкірної клітковини (набряк Квінке) з переважною локалізацією в області обличчя та зовнішніх статевих органів, бронхоспазм (алергічна реакція) просвіту бронхів з розвитком задишки), анафілактичний шок із вираженим зниженням рівня артеріального тиску та розвитком поліорганної недостатності.
• Гепатобіліарна система – порушення функціональної активності печінки, підвищення активності печінкових ферментів трансаміназ, що свідчить про ураження клітин печінки.
• Сечовидільна система – гематурія (поява крові у сечі).
• Розвиток кровотеч у шкірі, суглобах (гемартроз), а також у сфері проведення медичних процедур та маніпуляцій.

Частота розвитку побічних ефектів після початку прийому капсул залежить від показань до застосування препарату, віку, статі пацієнта, а також наявності інших супутніх захворювань, насамперед пов'язаних із функціональною активністю нирок.

Протипоказання

Протипоказано призначати Прадакса у таких випадках:

• гіперчутливість до будь-якого компонента препарату;
• клінічно значущу кровотечу;
• при станах, що характеризуються підвищеним ризиком кровотеч: уродженими або набутими порушеннями згортання крові; загостреннях виразкової хвороби ШКТ; бактеріальний ендокардит; тромбоцитопенії; тромбоцитопатиях; геморагічному інсульті в анамнезі; недавно перенесене оперативне втручання на головному або спинному мозку, а також на органі зору; при тяжкій неконтрольованій артеріальній гіпертензії;
• тяжкі порушення функції печінки, захворювання печінки, що супроводжуються порушеннями у системі згортання крові та клінічно значущим ризиком розвитку кровотеч;
• порушення функції нирок з Cl креатиніну менше 15 мл/хв, а також застосування у пацієнтів, які перебувають на діалізі;
• уроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
• вагітність (дані про застосування препарату відсутні);
• період грудного вигодовування (дані про застосування препарату відсутні);
• вік до 18 років (дані про застосування препарату відсутні).

особливі вказівки

Ризик кровотеч. У пацієнтів з фібриляцією передсердь та станами, що вимагають застосування монотерапії або терапії комбінацією з двох антиагрегантних препаратів, слід провести ретельну оцінку співвідношення користь/ризик до початку одночасного застосування з Прадаксою.

Пацієнти із порушенням функції нирок. При порушенні функції нирок легкого, середнього або тяжкого ступеня зі зниженням Cl креатиніну до 15 мл/хв корекція дози Прадакси не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня з Cl креатиніну менше 15 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на діалізі, застосування не рекомендується.

Прадакс і аналоги слід використовувати з обережністю при станах, пов'язаних з підвищеним ризиком кровотеч. У період лікування препаратом можуть розвиватися кровотечі різної локалізації. Зниження концентрації гематокриту та/або гемоглобіну в крові, що супроводжується зниженням артеріального тиску, є підставою для пошуку джерела кровотечі.

Аналоги Прадакса, ціна в аптеках

При необхідності замінити Прадакса можна на аналог зі схожим механізмом дії – це препарати:

1. Варфарін,
2. Фенілін,
3. Маркумар.

Вибираючи аналоги важливо розуміти, що інструкція із застосування Прадакса, ціна та відгуки на препарати подібної дії не поширюються. Важливо отримати консультацію лікаря та не проводити самостійну заміну препарату.

Ціна в аптеках Росії: капсули Прадакса 110 мг 30 шт. - Від 1742 до 1793 рублів, 150мг 30 капсул - від 1772 до 1804 рублів, за даними 703 аптек.

Препарат у блістерах та флаконах зберігається у сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище +25°С. Після розкриття флакона необхідно використовувати протягом 4-х місяців. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпустки з аптек – за рецептом.

Що кажуть відгуки?

Переважно хороші відгуки відставляють про Продакс лікарі, порівнюючи препарат з Варфарином і відзначають масу переваг перед іншими антикоагулянтами. Враховуючи те, що цей засіб для профілактики і пити його доводиться досить довго, багатьох людей бентежить висока ціна і деякі побічні ефекти, що виникають.

У цій статті можна ознайомитись з інструкцією щодо застосування лікарського препарату Прадакса. Представлені відгуки відвідувачів сайту - споживачів цих ліків, а також думки лікарів фахівців з використання Прадакси у своїй практиці. Велике прохання активніше додавати свої відгуки про препарат: допомогли або не допомогли ліки позбавитися захворювання, які спостерігалися ускладнення та побічні ефекти, можливо не заявлені виробником в анотації. Аналоги Прадакс за наявності наявних структурних аналогів. Використання для лікування тромбозів, емболій та профілактики інсультів у дорослих, дітей, а також при вагітності та годуванні груддю. склад препарату.

Прадакса- Антикоагулянт. Прямий інгібітор тромбіну. Дабігатрана етексилат (діюча речовина препарату Прадакса) є низькомолекулярним попередником активної форми дабігатрану, що не має фармакологічної активності. Після прийому внутрішньо дабігатрана етексилат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту і, шляхом гідролізу, що каталізується естеразами, у печінці та плазмі крові перетворюється на дабігатран. Дабігатран є потужним конкурентним оборотним прямим інгібітором тромбіну та основною активною речовиною у плазмі крові.

Т.к. тромбін (серинова протеаза) перетворює в процесі каскаду коагуляції фібриноген на фібрин, то пригнічення його активності перешкоджає утворенню тромбу. Прадакс інгібує вільний тромбін, фібринсв'язуючий тромбін і викликану тромбіном агрегацію тромбоцитів.

В експериментальних дослідженнях на різних моделях тромбозу підтверджено антитромботичну дію та антикоагулянтну активність дабігатрану після внутрішньовенного введення та дабігатрану етексилату – після прийому внутрішньо.

Встановлено пряму кореляцію між концентрацією дабігатрану в плазмі крові та вираженістю антикоагулянтного ефекту. Дабігатран подовжує АЧТВ, екариновий час згортання (ЕВС) та тромбіновий час (ТВ).

Результати клінічних досліджень у хворих, які перенесли ортопедичні операції - ендопротезування колінного та тазостегнового суглобів - підтвердили збереження параметрів гемостазу та еквівалентність застосування 75 мг або 110 мг дабігатрану етексилату через 1-4 год після операції та наступної підтримуючої дози 2 150 протягом 6-10 днів (при операції на колінному суглобі) та 28-35 днів (на тазостегновому суглобі) порівняно з еноксапарином у дозі 40 мг 1 раз на добу, який застосовували напередодні та після операції.

При застосуванні з метою профілактики венозної тромбоемболії після ендопротезування великих суглобів показана еквівалентність антитромботичного ефекту дабігатрану етексилату в дозах 150 мг або 220 мг у порівнянні з еноксапарином у дозі 40 мг на добу при оцінці основної кінцевої причин.

При застосуванні з метою профілактики інсульту та системної тромбоемболії у пацієнтів з фібриляцією передсердь та з помірним або високим ризиком інсульту було показано, що дабігатрану етексилат у дозі 110 мг 2 рази на добу, не поступався варфарину за ефективністю запобігання інсульту. передсердь; також у групі дабігатрана було відзначено зниження ризику внутрішньочерепних кровотеч та загальної частоти кровотеч. Застосування у вищій дозі дабігатрану етексилат (150 мг 2 рази на добу) достовірно знижував ризик ішемічного та геморагічного інсультів, серцево-судинної смерті, внутрішньочерепних кровотеч та загальної частоти кровотеч порівняно з варфарином. Менша доза дабігатрана характеризувалася значно нижчим ризиком великих кровотеч проти варфарином. Чистий клінічний ефект оцінювався шляхом визначення комбінованої кінцевої точки, що включала частоту інсульту, системних тромбоемболії, легеневих тромбоемболії, гострого інфаркту міокарда, серцево-судинної смертності та великих кровотеч. Щорічна частота перерахованих подій у пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, була нижчою, ніж у пацієнтів, які отримували варфарин. Зміни в лабораторних показниках функції печінки у пацієнтів, які отримували дабігатрану етексилат, відзначалися з порівнянною або меншою частотою порівняно з пацієнтами, які отримували варфарин.

склад

Дабігатрана етексилату мезилат + допоміжні речовини.

Фармакокінетика

Після перорального прийому препарату Прадакса відзначається швидке дозозалежне збільшення його концентрації у плазмі. Абсолютна біодоступність дабігатрана після прийому дабігатрану етексилату внутрішньо у капсулах, покритих оболонкою з гіпромелози, становить близько 6.5%. Прийом їжі не впливає на біодоступність дабігатрану етексилату.

При застосуванні дабігатрану етексилату через 1-3 години у пацієнтів після оперативного лікування відзначається зниження швидкості всмоктування препарату порівняно зі здоровими добровольцями.

Слід зазначити, що такі фактори як анестезія, парез шлунково-кишкового тракту та хірургічна операція можуть мати значення у уповільненні всмоктування, незалежно від лікарської форми препарату. Зниження швидкості всмоктування дабігатрана відзначається зазвичай лише день операції.

Після прийому внутрішньо в процесі гідролізу під впливом естерази дабігатрана етексилат швидко і повністю перетворюється на дабігатран, який є основним активним метаболітом у плазмі крові. При кон'югації дабігатрана утворюється 4 ізомери фармакологічно активних ацилглюкуронідів: 1-О, 2-О, 3-О, 4-О, кожен з яких становить менше 10% від загального вмісту дабігатрану в плазмі крові. Сліди інших метаболітів виявляються лише за використання високочутливих аналітичних методів.

Дабігатран виводиться у незміненому вигляді, переважно нирками (85%), і лише 6% – через ШКТ. Встановлено, що через 168 год. після введення міченого радіоактивного препарату 88-94% його дози виводиться з організму.

Дабігатран має низьку здатність зв'язування з білками плазми крові (34-35%), вона не залежить від його концентрації.

Показання

• профілактика венозних тромбоемболій у хворих після ортопедичних операцій;
• профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь.

Форми випуску

Капсули 75 мг, 110 мг та 150 мг (іноді помилково називають таблетки).

Інструкція із застосування та режим дозування

Залежно від показань, добова доза становить 110-300 мг. Кратність прийому – 1-2 рази на добу. Схема лікування та тривалість застосування залежать від показань та клінічної ситуації.

Застосування у пацієнтів із підвищеним ризиком кровотеч

Присутність таких факторів як вік 75 років або старше, помірне зниження функції нирок (КК 30-50 мл/хв), одночасне застосування інгібіторів Р-глікопротеїну або вказівка ​​на шлунково-кишкову кровотечу в анамнезі можуть підвищувати ризик кровотечі. У пацієнтів з одним або більше вказаних факторів ризику, на думку лікаря, можливе зниження добової дози препарату Прадакса до 220 мг (прийом 1 капсули 110 мг 2 рази на добу).

Перехід від застосування препарату Прадакс до парентерального застосування антикоагулянтів

Профілактика венозних тромбоемболії у пацієнтів після ортопедичних операцій: парентеральне введення антикоагулянтів слід розпочинати через 24 години після прийому останньої дози препарату Прадакса.

Профілактика інсульту, системних тромбоемболії та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь: парентеральне застосування антикоагулянтів слід розпочинати через 12 годин після прийому останньої дози препарату Прадаксу.

Перехід від парентерального застосування антикоагулянтів до застосування препарату Прадакс

Перша доза препарату Прадакса призначається замість скасовуваного антикоагулянту в інтервалі 0-2 години перед терміном чергової ін'єкції альтернативної терапії або одночасно з припиненням постійної інфузії (наприклад, внутрішньовенного застосування нефракціонованого гепарину (НФГ)).

Перехід від застосування антагоністів вітаміну К до застосування препарату Прадакс

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь

Застосування антагоністів вітаміну К припиняють застосування препарату Прадакса можливе при MHO менше 2.0.

Перехід від застосування препарату Прадакс до застосування антагоністів вітаміну К

При КК більше 50 мл/хв застосування антагоністів вітаміну К можливе за 3 дні, а при КК 30-50 мл/хв – за 2 дні до відміни препарату Прадаксу.

Кардіоверсія

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь

Проведення планової чи екстреної кардіоверсії не вимагає відміни терапії препарату Прадаксу.

Пропущена доза

Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів після ортопедичних операцій: рекомендується прийняти звичайну добову дозу препарату Прадакс у звичайний час наступного дня. У разі пропуску окремих доз слід приймати подвійну дозу препарату.

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь: пропущену дозу препарату Прадакса можна прийняти в тому випадку, якщо до прийому чергової дози препарату залишається 6 годин та більше; якщо термін становить менше 6 год, пропущену дозу приймати не слід. У разі пропуску окремих доз слід приймати подвійну дозу препарату.

Лікування гострого ТГВ та/або ТЕЛА та профілактика смертельних наслідків, що викликаються цими захворюваннями: пропущену дозу препарату Прадакса можна прийняти в тому випадку, якщо до прийому чергової дози препарату залишається 6 годин і більше; якщо термін становить менше 6 год, пропущену дозу приймати не слід. У разі пропуску окремих доз слід приймати подвійну дозу препарату.

Профілактика рецидивуючого ТГВ та/або ТЕЛА та смертельних випадків, викликаних цими захворюваннями: пропущену дозу препарату Прадакса можна прийняти в тому випадку, якщо до прийому чергової дози препарату залишається 6 годин і більше; якщо термін становить менше 6 год, пропущену дозу приймати не слід. У разі пропуску окремих доз слід приймати подвійну дозу препарату.

Побічна дія

• анемія;
• тромбоцитопенія;
• реакції гіперчутливості, включаючи кропив'янку, висипання та свербіж, бронхоспазм;
• внутрішньочерепна кровотеча;
• гематома;
• кровотеча з носа;
• кровохаркання;
• шлунково-кишкові кровотечі;
• ректальні кровотечі;
• гемороїдальні кровотечі;
• біль в животі;
• діарея;
• диспепсія;
• нудота блювота;
• виразка слизової оболонки ШКТ;
• гастроезофагіт;
• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
• дисфагія
• підвищення активності печінкових трансаміназ;
• порушення функції печінки;
• гіпербілірубінемія;
• шкірний геморагічний синдром;
• гемартроз;
• урогенітальні кровотечі;
• гематурія;
• кровотечі із місця ін'єкції;
• кровотечі із місця введення катетера;
• посттравматична гематома;
• кровотеча з операційної рани;
• кров'янисті виділення;
• дренаж рани;
• дренаж після обробки рани.

Протипоказання

• ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв);
• активна клінічно значуща кровотеча, геморагічний діатез, спонтанне або фармакологічно індуковане порушення гемостазу;
• ураження органів у результаті клінічно значущої кровотечі, включаючи геморагічний інсульт протягом попередніх 6 місяців до початку терапії;
• одночасне призначення кетоконазолу для системного застосування;
• порушення функції печінки та захворювання печінки, які можуть вплинути на виживання;
• вік до 18 років (клінічні дані відсутні);
• відома гіперчутливість до дабігатрану або дабігатрану етексилату або до однієї з допоміжних речовин.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Дані про застосування Прадакси при вагітності відсутні. Потенційний ризик у людини невідомий.

У експериментальних дослідженнях встановлено несприятливого на фертильність чи постнатальний розвиток новонароджених.

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні методи контрацепції для того, щоб унеможливити настання вагітності при лікуванні препаратом Прадакса. При настанні вагітності застосування препарату не рекомендується, крім випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.

При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування, у зв'язку з відсутністю клінічних даних, грудне вигодовування рекомендується припинити (як запобіжний засіб).

Застосування у дітей

У пацієнтів віком до 18 років ефективність та безпека препарату Прадакс не вивчали, тому застосування у дітей не рекомендується.

Застосування у пацієнтів похилого віку

У зв'язку з тим, що підвищення експозиції препарату у хворих похилого віку (старше 75 років) часто обумовлено зниженням функції нирок, перед призначенням препарату необхідно оцінити функцію нирок. Ниркова функція повинна оцінюватися щонайменше 1 раз на рік або частіше, залежно від клінічної ситуації. Корекцію дози препарату слід проводити залежно від тяжкості порушень ниркової функції.

особливі вказівки

Ризик розвитку кровотеч

Застосування препарату Прадакса, як і інших антикоагулянтів, рекомендується з обережністю при станах, що характеризуються підвищеним ризиком кровотеч. Під час терапії препаратом Прадакса можливий розвиток кровотеч різної локалізації. Зниження концентрації гемоглобіну та/або гематокриту в крові, що супроводжується зниженням артеріального тиску, є основою для пошуку джерела кровотечі.

Лікування препаратом Прадакса не потребує контролю антикоагулянтної активності. Тест для визначення MHO не повинен застосовуватися, оскільки є дані про помилкове завищення рівня MHO.

Для виявлення надмірної антикоагулянтної активності дабігатрана слід використовувати тести для визначення тромбінового або екаринового часу згортання. У разі, коли ці тести не доступні, слід використовувати тест визначення АЧТВ.

У дослідженні у пацієнтів з фібриляцією передсердь перевищення рівня АЧТВ у 2-3 рази вище за межу норми перед прийомом чергової дози препарату було асоційовано з підвищеним ризиком кровотечі.

У фармакокінетичних дослідженнях Прадакса показано, що у пацієнтів із зниженою функцією нирок (в т.ч. у хворих похилого віку), спостерігається підвищення експозиції препарату. Застосування препарату Прадакса протипоказане у разі виражених порушень функції нирок (КК менше 30 мл/хв).

У разі розвитку гострої ниркової недостатності препарат Прадакс слід відмінити.

До підвищення концентрації дагібатрану в плазмі можуть призводити такі фактори: зниження функції нирок (КК 30-50 мл/хв), вік понад 75 років, одночасне застосування інгібітору Р-глікопротеїну. Наявність одного чи кількох таких факторів може підвищувати ризик кровотечі.

Не вивчалося, але може підвищувати ризик кровотеч одночасне застосування препарату Прадаксу з наступними препаратами: нефракціонований гепарин (за винятком доз, що потрібні для підтримки прохідності венозного або артеріального катетера) та похідні гепарину, низькомолекулярні гепарини (НМГ), фондапарину GP 2b/3a рецепторів тромбоцитів, тиклопідин, декстран, ривароксабан, тикагрелор, антагоністи вітаміну К та інгібітори Р-глікопротеїну (ітраконазол, такролімус, циклоспорин, ритонавір, нелфінавір та саквінавір). Ризик кровотеч підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Також ризик кровотеч може підвищуватись при одночасному застосуванні антиагрегантів та інших антикоагулянтів.

Спільне застосування дронедарону та дабігатрану не рекомендується.

При підвищенні ризику кровотеч (наприклад, при нещодавно проведеній біопсії або перенесеній значній травмі, бактеріальному ендокардиті) потрібен контроль стану пацієнта з метою своєчасного виявлення ознак кровотечі.

Профілактика венозних тромбоемболії у пацієнтів після ортопедичних операцій

Встановлено, що застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) для короткочасної анестезії при хірургічних втручаннях одночасно з препаратом Прадакс не супроводжується підвищеним ризиком кровотеч. Є обмежені дані про регулярне застосування нестероїдних протизапальних засобів (мають T1/2 менше 12 годин) на фоні лікування препаратом Прадакса, даних про підвищення ризику кровотеч не отримано.

Профілактика інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь

Одночасне застосування препарату Прадакса, антиагрегантів (включаючи АСК та клопідогрел) та нестероїдних протизапальних засобів збільшує ризик кровотечі.

Застосування фібринолітичних препаратів може розглядатись лише у випадку, якщо показники ТБ, ЕВС або АЧТБ у пацієнта не перевищують верхню межу норми місцевого референсного діапазону.

Взаємодія з індукторами Р-глікопротеїну

Застосування внутрішньо разом із Прадаксом індуктора Р-глікопротеїну рифампіцину знижувало концентрацію дабігатрану в плазмі. Передбачається, що інші індуктори Р-глікопротеїну, такі як продирявлений звіробій або карбамазепін, можуть також знижувати концентрацію дабігатрану в плазмі крові і повинні застосовуватися з обережністю.

Хірургічні операції та втручання

У пацієнтів, які застосовують препарат Прадакса під час проведення хірургічних операцій або інвазивних процедур, підвищується ризик кровотеч. Тому при проведенні хірургічних втручань слід відмінити препарат Прадакс.

Передопераційний період

Перед проведенням інвазивних процедур або хірургічних операцій препарат Прадаксу скасовують принаймні за 24 години до їх проведення. У пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч або перед проведенням великих операцій, які потребують повного гемостазу, слід припинити застосування Прадаксу за 2-4 дні до операції. У пацієнтів з нирковою недостатністю кліренс дабігатрану може подовжуватися.

Препарат Прадакса протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв), але якщо препарат все ж таки застосовують, скасовувати його слід не менше ніж за 5 днів до операції.

У разі необхідності проведення екстреного хірургічного втручання прийом препарату Прадаксу необхідно тимчасово припинити. Хірургічне втручання, за наявності такої можливості, доцільно виконувати не раніше ніж через 12 годин після останнього прийому Прадаксу.

Спінальна анестезія/епідуральна анестезія/люмбальна пункція

Такі процедури, як спинномозкова анестезія, можуть вимагати повного відновлення гемостазу. У разі травматичної або повторної спинномозкової пункції та тривалого використання епідурального катетера може підвищуватися ризик розвитку спинномозкової кровотечі або епідуральної гематоми. Першу дозу препарату Прадакс слід приймати не раніше, ніж через 2 години після видалення катетера. Необхідний контроль стану хворих для виключення неврологічних симптомів, які можуть бути обумовлені спинномозковою кровотечею або епідуральною гематомою.

Період після проведення процедури

Застосування препарату Прадаксу можна продовжити після досягнення повного гемостазу.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Вплив препарату Прадакса на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не вивчався, але, враховуючи, що застосування препарату Прадакса може супроводжуватися підвищеним ризиком кровотеч, слід бути обережним при виконанні таких видів діяльності.

Лікарська взаємодія

Спільне застосування з лікарськими засобами, що впливають на гемостаз або коагуляцію, включаючи антагоністи вітаміну К, може істотно підвищити ризик розвитку кровотечі.

Фармакокінетичні взаємодії

У дослідженнях не встановлено індукуючого чи інгібуючого впливу дабігатрану на цитохром Р450. У дослідженнях у здорових добровольців не зазначено взаємодії між дабігатраном етексилатом та аторвастатином (субстрат CYP3A4) та диклофенаком (субстрат CYP2C9).

Взаємодія з інгібіторами/індукторами Р-глікопротеїну

Субстратом для транспортної молекули Р-глікопротеїну є дабігатрана етексилат. Одночасне використання інгібіторів Р-глікопротеїну (аміодарону, верапамілу, хінідину, кетоконазолу для системного застосування або кларитроміцину) призводить до збільшення концентрації дабігатрану в плазмі крові.

Одночасне застосування з інгібіторами Р-глікопротеїну.

Підбір дози у разі застосування перелічених інгібіторів Р-глікопротеїну для профілактики інсульту, системних тромбоемболій та зниження серцево-судинної смертності у пацієнтів з фібриляцією передсердь не потрібний. У разі застосування з метою профілактики венозних тромбоемболії у пацієнтів після ортопедичних операцій – див. розділи "Режим дозування" та Лікарська взаємодія".

Аміодарон. При одночасному застосуванні дабігатрану етексилату з одноразовою дозою аміодарону (600 мг), що приймався внутрішньо, ступінь та швидкість всмоктування аміодарону та активного його метаболіту, дезетиламіодарону не змінювалися. Значення AUC та Cmax дабігатрану збільшувалися приблизно в 1.6 та 1.5 разів (на 60% та 50%) відповідно. У дослідженні у пацієнтів з фібриляцією передсердь концентрація дабігатрану збільшувалася не більше ніж на 14%, підвищення ризику кровотеч не було зареєстроване.

Верапаміл. При одночасному застосуванні дабігатрану етексилату з верапамілом, що призначався перорально, значення Cmax та AUC дабігатрану збільшувалися в залежності від часу застосування та лікарської форми верапамілу. Найбільше підвищення ефекту дабігатрану спостерігалося при використанні першої дози верапамілу у лікарській формі з негайним вивільненням, яка застосовувалася за 1 годину до прийому дабігатрану етексилату (Cmax підвищилася на 180%, а AUC – на 150%). При використанні лікарської форми верапамілу з уповільненим вивільненням цей ефект прогресивно знижувався (Cmax підвищився на 90%, а AUC - на 70%), також як при використанні багаторазових доз верапамілу (Cmax підвищився на 60%, а AUC - на 50%), що може пояснюватися індукцією Р-глікопротеїну в ШКТ при тривалому застосуванні верапамілу. При використанні верапамілу через 2 години після прийому дабігатрану етексилату клінічно значущої взаємодії не спостерігалося (Cmax підвищувалася на 10%, а AUC – на 20%), оскільки через 2 години дабігатран повністю всмоктується. У дослідженні у пацієнтів з фібриляцією передсердь концентрація дабігатрану збільшувалася не більше ніж на 21%, підвищення ризику кровотеч не було зареєстроване. Дані про взаємодію дабігатрану етексилату з верапамілом, введеним парентерально, відсутні; клінічно значущої взаємодії не очікується.

Кетоконазол. Кетоконазол для системного застосування після одноразового призначення в дозі 400 мг збільшує AUC та Cmax дабігатрану приблизно в 2.4 рази (на 138% та 135%) відповідно, а після багаторазового призначення кетоконазолу у дозі 400 мг на добу – приблизно у 2.5 рази (на 1 та 149%) відповідно. Кетоконазол не впливав на Тmax та кінцевий T1/2. Одночасне застосування препарату Прадаксу та кетоконазолу для системного застосування протипоказане.

Кларитроміцин. При одночасному застосуванні кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на добу з дабігатраном етексилатом клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не спостерігалося (Cmax підвищилася на 15%, а AUC – на 19%).

Хінідін. Значення AUCt,ss та Cmax,ss дабігатрану при застосуванні 2 рази на добу у разі одночасного призначення з хінідином у дозі 200 мг кожні 2 години до досягнення сумарної дози 1000 мг підвищувалися в середньому, відповідно, на 53% та на 56%.

Одночасне застосування з субстратами для Р-глікопротеїну.

Дігоксин. При одночасному застосуванні дабігатрану етексилату з дигоксином, що є субстратом Р-глікопротеїну, фармакокінетичної взаємодії не спостерігалося. Ні дабігатран, ні проліки дабігатрана етексилат не є клінічно значущими інгібіторами Р-глікопротеїну.

Одночасне застосування з індукторами Р-глікопротеїну.

Слід уникати одночасного призначення препарату Прадаксу та індукторів Р-глікопротеїну, оскільки спільне застосування призводить до зниження впливу дабігатрану.

Рифампіцин. Попереднє застосування тест-індуктора рифампіцину в дозі 600 мг на добу протягом 7 днів призводило до зниження впливу дабігатрану. Після відміни рифампіцину цей індуктивний ефект знижувався, на 7 день ефект дабігатрана був близьким до початкового рівня. Протягом наступних 7 днів подальшого збільшення біодоступності дабігатрану не спостерігалося.

Передбачається, що інші індуктори Р-глікопротеїну, такі як продирявлений звіробій або карбамазепін, можуть також знижувати концентрацію дабігатрану в плазмі крові і повинні застосовуватися з обережністю.

Одночасне застосування з антиагрегантами

Ацетилсаліцилова кислота (АСК). При вивченні одночасного застосування дабігатрану етексилату в дозі 150 мг 2 рази на добу та АСК у пацієнтів з фібриляцією передсердь встановлено, що ризик кровотеч може підвищуватись з 12% до 18% (при використанні АСК у дозі 81 мг) та до 24% (при використанні АСК у дозі 325 мг). Показано, що АСК або клопідогрел, що застосовуються одночасно з дабігатраном етексилатом у дозі 110 мг або 150 мг 2 рази на добу, можуть підвищувати ризик великих кровотеч. Кровотечі спостерігаються частіше при одночасному застосуванні варфарину з АСК або клопідогрелом.

НПЗП. Нестероїдні протизапальні засоби для короткострокової аналгезії після операцій не підвищували ризик кровотечі при одночасному використанні з дабігатрану етексилатом. Досвід тривалого застосування нестероїдних протизапальних засобів, T1/2 яких становить менше 12 годин, з дабігатрану етексилатом обмежений, відсутні дані про додаткове підвищення ризику кровотеч.

Клопідогрів. Встановлено, що одночасне застосування дабігатрану етексилату та клопідогрелу не призводить до додаткового збільшення часу капілярної кровотечі порівняно з монотерапією клопідогрелом. Крім того, показано, що значення AUCt,ss і Cmax,ss дабігатрану, а також параметри згортання крові, які контролювалися для оцінки ефекту дабігатрана (АЧТВ, екариновий час згортання або тромбіновий час (анти F2a), а також ступінь інгібування агрегації тромбоцитів (основ показник ефекту клопідогрелу) під час комбінованої терапії не змінювалися порівняно з відповідними показниками монотерапії.При використанні "навантажувальної" дози клопідогрелу (300 або 600 мг), значення AUCt,ss і Cmax,ss дабігатрану підвищувалися на 30-40.

Одночасне застосування з препаратами, що підвищують рН вмісту шлунка

Взаємодія препарату Прадакса з алкоголем залишається невивченою. Спільне використання заборонено.

Пантопразол. При сумісному застосуванні дабігатрану етексилату та пантопразолу спостерігалося зниження AUC дабігатрану на 30%. Пантопразол та інші інгібітори протонної помпи застосовувалися спільно з дабігатраном етексилатом у клінічних дослідженнях, вплив на ризик кровотечі або ефективність не спостерігався.

Ранітідін. Ранітідин при застосуванні одночасно з дабігатрану етексилатом, не чинив значного впливу на ступінь всмоктування дабігатрану. Виявлені в ході популяційного аналізу зміни фармакокінетичних параметрів дабігатрану під впливом інгібіторів протонної помпи та антацидних препаратів виявилися клінічно незначними, оскільки ступінь виразності цих змін був невеликий (зниження біодоступності не було значущим для антацидів, а для інгібіторів пролоної 1). Встановлено, що одночасне застосування інгібіторів протонної помпи не супроводжується зниженням концентрації дабігатрану і в середньому лише незначно знижує концентрацію препарату в плазмі крові (на 11%). Тому одночасне застосування інгібіторів протонної помпи, мабуть, не веде до підвищення частоти інсульту або системних тромбоемболій, особливо в порівнянні з варфарином, і, отже, зниження біодоступності дабігатрану, викликане одночасним застосуванням пантопразолу, ймовірно, не має клінічної

Аналоги лікарського препарату Прадакса

Структурних аналогів за чинною речовиною ліки Прадакса не мають.

Аналоги з фармакологічної групи (антикоагулянти):

• Ангіокс;
• Ангіофлюкс;
• Анфібра;
• Аценокумарол;
• Варфарекс;
• Варфарін;
• Венабос;
• Венолайф;
• Віатромб;
• Гемапаксан;
• Гепальпан;
• Гепарин;
• Гепаринова мазь;
• Гепароїд;
• Гепатромбін;
• Долобені;
• Еллон гель;
• Кальципарин;
• Клексан;
• Кліварін;
• Ксарелто;
• Лавенум;
• Ліотон 1000;
• Мареван;
• Нігепан;
• Пелентан;
• П'явіт;
• Сепротин;
• Синкумар;
• Скінлайт;
• Троксевазін Нео;
• Тромблес;
• Тромблес Плюс;
• Тромбогель;
• тромбофоб;
• Тропарин;
• Фенілін;
• Флюксум;
• Фрагмін;
• Фраксіпарін;
• Фраксіпарін Форте;
• Цибір;
• Ексанта;
• Еліквіс;
• Емеран;
• Еніксум;
• Еноксапарин натрію;
• Ессавен.

За відсутності аналогів ліків за діючою речовиною, можна перейти за посиланнями нижче на захворювання, від яких допомагає відповідний препарат, та переглянути наявні аналоги з лікувальної дії.