Порфірія хвороба гюнтера. Хвороба гюнтера. Лікування

Хвороба Гюнтерає рідкісним уродженим порушенням синтезу гема, представника порфіринів. Для розвитку цього дуже рідкісного розладу людині необхідно успадкувати від батьків два мутантні гени, що кодують фермент синтазу уропорфіриногену III. Мутації у двох генах уропорфіриногену III призводять до накопичення ізомеру I порфірину, який є біологічно марною сполукою, але при цьому викликає сильну шкірну фоточутливість, що характеризується розвитком бульбашок, ерозій та рубців на відкритих ділянках шкіри. Клінічні проявихвороби Гюнтера можуть бути легкими і важкими. Хронічне пошкодження шкіри, хрящів та кісток може призвести до сильних каліцтв. Гіпертрихоз, еритродонтія та сеча червоного кольору також часто присутні у пацієнтів. Гемолітична анемія може бути легкою або тяжкою, з результуючим розвитком спленомегалії та крихкості кісток.

Хвороба Гюнтера. Епідеміологія

Хвороба Гюнтера – дуже рідкісне порушення. У всьому світі було зареєстровано кілька сотень осіб із таким порушенням.

Хвороба Гюнтера. Причини

Хвороба Гюнтера – аутосомно-рецесивне спадкове порушення. Клінічні особливості, що характеризують цю хворобу, розвиваються через мутації у двох генах (GATA1), що кодують синтазу уропорфіриногену III. Дефіцит активності цього ферменту призводить до гемолітичної анемії, шкірної фоточутливості та їх ускладнень. Мутацією, що викликає найважчий дефіцит ферменту, є C73R.

Хвороба Гюнтера. Патофізіологія

Хвороба Гюнтера насамперед є порушенням синтезу гему в кістковому мозку. Недостатня активність ферменту синтази уропорфіриногену III у клітинах-попередниках еритроцитів викликає усунення шляху у виробництві порфіриногену III, що може спричинити збій у виробництві гему. В результаті, у людини відкладатиметься порфіриноген I, оскільки він не може бути використаний в утворенні гему. Потім ці скупчення порфіриногену I спонтанно окислюються до утворення відповідних порфіринів, які є водорозчинними фотосенсибілізаторами з червонуватим відтінком. Ці порфірини вивільняються в плазму крові, після чого вони виділяються нирковими механізмами (ця подія виявлятиметься в червоному відтінку сечі).

Що стосується шкіри, то вплив сонячного світла на порфірин (який знаходиться в шкірі) може призвести до появи шкірних ушкоджень. Вони можуть виражатися у вигляді механічної крихкості шкіри та бульбашок, за якими часто залишаються серйозні рубці.

Гемолітична анемія може спричинити гіперспленізм. У таких випадках гіпертрофія кісткового мозку може призвести до підвищеної крихкості кісток та до патологічних переломів. Кістки та зуби також можуть мати червонуватий відтінок.

Хвороба Гюнтера. Фото

Хвороба Гюнтера. Симптоми та прояви

Світлочутливість, утворення пухирців і пухирів ( ранні стадіїхвороби).
Підвищена крихкість та шкірні ерозії, особливо на обличчі (ніс, рот, вуха) та руках.
Гіпертрихоз обличчя та кінцівок.
Рожеві, м'які папули в носогубній та періоральній областях, вони розвиваються безсимптомно та гістологічно сильно нагадують гамартоми.

Ротова порожнина:

Зуби червоного кольору.
Зуби можуть світитися під лампою Вуда (через осадження порфірину на дентині та емалі).

Рожеві плями на підгузку є поширеним явищем.
Це фарбування обумовлено наявністю пігменту у сечі.

Очі та зір:

Блефарит, ектропіон, рубцювання та кон'юнктивіт. Лагофтальм є основною причиною загострення очних станів.
Склери очей можуть мати рожевий відтінок (під лампою Вуда).
Двостороннє рубцювання рогівок (є основною причиною розвитку сліпоти).

Порфірини можуть відкладатися в кістках (кістки можуть мати оранжево-червоний відтінок).
Витончення, деформації та переломи кісток.

Хвороба Гюнтера. Діагностика

Лабораторні аналізи:

Концентрація порфірину (переважно першого ізомеру) у сечі збільшується у 100-1000 разів.
Екскреція ізомерів II і III в сечу також підвищена, однак їх рівень менше ніж у ізомеру I.
Рівні дельта-амінолевулінової кислоти та порфобіліногену в сечі не збільшуються.
Еритроцити часто містять підвищені рівні уропорфірину I. Також у деяких пацієнтів фіксуються підвищені рівні цинк-протопорфірину.
Поєднання підвищених рівнів ізомеру I порфірину в сечі та в еритроцитах специфічне для хвороби Гюнтера.
Надмірне накопичення уропорферинів у червоних кров'яних клітинах викликають їхню крихкість і, отже, гемолітичну анемію. У пацієнтів з анемією може спостерігатися послідовне збільшення селезінки та печінки.

Хвороба Гюнтера. Лікування

Абсолютне відхилення відкритих ділянок тіла від сонячного світла має вирішальне значення. Ефекти від сонцезахисних кремів є менш ніж задовільні, але вони все ж таки можуть забезпечити людину деяким захистом, якщо вони будуть містити в собі фізичні світловідбиваючі агенти, такі як оксид цинку або діоксид титану. Довгі ультрафіолетові хвилі та видимі хвилі світла мають бути заблоковані додатковими фізичними засобами. Усі пацієнти мають носити сонцезахисний одяг.
Бета-каротин використовувався з обмеженою вигодою. Інші пероральні препарати, які також іноді застосовуються при лікуванні цієї хвороби, включають активоване вугіллята холестирамін. Ці припарати можуть перервати та запобігти реабсорбції порфіринів, але їх необхідно приймати у великих дозах, що часто робить їх застосування дещо непрактичним.
Переливанням еритроцитів можна зменшити еритропоез та рівні порфірину. Проте ускладнення хронічного режиму переливання еритроцитів можуть бути потенційно серйозними. Тяжка гемолітична анемія з наступною спленомегалією є одними з найяскравіших наслідків хвороби Гюнтера. Проведенням спленектомії можна зменшити гемолітичну анемію і цим збільшити тривалість життя еритроцитів. Проте ці переваги будуть недовгими.
Альфа-токоферол та аскорбінова кислота. Цими препаратами можна зменшити рівні реактивних кисневих радикалів.

Хірургічне втручання

Трансплантацією кісткового мозку часто досягаються успішні результати. Тим не менш, довгострокові результати невідомі, а загрозливі для життя інфекційні ускладненняможуть обмежити застосування цього підходу для більшості пацієнтів.
Трансплантація стовбурових клітин також завершувалася успіхом у деяких пацієнтів.

Хвороба Гюнтера. Прогноз

При ретельному захисті відкритих ділянок шкіри від сонячних променів можна звести до мінімуму утворення рубців та каліцтв.
Більшість пацієнтів мають нормальну тривалістьжиття.
Незважаючи на обмеження в лікуванні, прогноз для пацієнтів не завжди є поганим.
Середня тривалість життя більшості пацієнтів становить близько 40-60 років.

Хвороба Гюнтера – рідкісне спадкове захворювання. Рецесивний ген передається через соматичну хромосому.

Захворювання характеризується порушенням синтезу еритроцитів та пігментного обміну. Більше про хворобу ви можете прочитати на www.medtekst.com

Хвороба Гюнтера: симптоми

Шкіра хворого є патологічно чутливою до сонячного світла. Внаслідок впливу сонячних променів уражається шкіра, руйнуються еритроцити. Білкова частина червоних кров'яних клітин стає токсичною речовиною, яка роз'їдає підшкірну тканину та саму шкіру. Хворі при цьому відчувають печіння. Реакція починається навіть за впливу сонячних променів через тканину, через шибку.

В результаті шкіра, особливо на відкритих ділянках тіла, виглядає лякаюче: вона бліда, вкрита виразками. Хвороба Гюнтера часто вражає хрящі та дрібні суглоби, що призводить до скручування пальців.

Обличчя змінюється особливо швидко: ніжна шкіра навколо рота стає жорсткою, висихає і починає бути схожим на рубцеву. Це призводить до оголення зубів, які, до того ж, мають червонуватий відтінок. Зуби червоніють завдяки тому, що у них відкладається порфірин.

Всі ці зміни призводять до формування зовнішності якогось казкового страшилища, швидше за все вампіра. Шкіра хворих найчастіше буває блідою, вдень вони намагаються не виходити, щоб уникнути сонячного світла, та й згодом починають відчувати нестачу сил у світлий час доби. Зате вночі хворі бувають бадьорими та почуваються добре.

Вчені цілком серйозно вважають, що вампіри, розповіді про які були такі популярні в середньовічній Європі, були просто хворі на еритропоетичну порфірію. У невеликих селищах Трансільванії часті близькі родинні шлюби, зокрема вони значно підвищують можливість прояви цього генетичного захворювання.

Хвороба Гюнтера починає виявлятися ще до року, але в деяких випадках це відбувається лише у віці 4-5 років.

Лікування хвороби Гюнтера

Досі хвороба залишається невиліковною. Єдиним варіантом терапії є трансплантація кісткового мозку, але для цього важко знайти відповідного донора, а подальшу імуносупресивну терапію такі пацієнти не перенесуть.

Лікування із застосуванням стовбурових клітин пуповинної крові так само складно.

Нині хворі здебільшого доживають лише підліткового віку. Медична допомогаїм носить паліативний характер: щоб уникнути ускладнень намагаються не допускати контакту прямих сонячних променів зі шкірою хворого.

1 з 1000000 новонароджених з'являється на світ з хворобою Гюнтера. Таке захворювання є спадковим – при ньому відзначається порушення пігментного обміну, а також відзначається накопичення в тканинах азотовмісного пігменту.

На пізній стадії розвитку такої патології зовнішність носіїв хвороби помітно погіршується, іноді навіть кажуть, що спотворюється. Найчастіше такі випадки реєструються у сільського населення Трансільванії. Пояснюють це поширеністю у регіоні близьких родинних шлюбів.

Хвороба Гюнтера перетворює людину на якусь міфологічну істоту – настільки змінюється її зовнішність. Буває і так, що хворих на цю патологію порівнюють з вампірами – намагаються годувати часником, наприклад. Який, до речі, помітно погіршує стан хворого.

Причини, через які проявляється хвороба Гюнтера, нечисленні. Точніше – лише одна. Патологія починається у кістковому мозку кісток, т.к. саме він є місцем синтезу еритроцитів крові. Виникає патологія через рецесивний ген. А він, у свою чергу, переходить у спадок.

Мутація знаходиться у нестатевій хромосомі. Через неї у людини порушується, зокрема, переносимість сонячного світла – підвищується фоточутливість шкіри. Крім того, у нього розпочинаються збої обмінних процесів.

Якщо в одного з батьків є така патологія, то у дитини вона з'явиться з ймовірністю 25%. 100%-ве виявлення гена у дитини можна відзначати, якщо обидва батьки є носіями мутації. При цьому у матері та батька якихось ознак може бути відсутнім.

Симптоми та ознаки

За такої патології у людини відсутні в крові червоні кров'яні тільця. Наслідками такого стану є:

Киснева недостатність;
Недостатність заліза;
Проблеми з пігментним обміном;
Розпад гемоглобіну;
Можуть спостерігатись суглобові деформації.

Без червоних кров'яних тілець гемоглобін стає справжньою токсичною речовиною. Коли він впливає на організм, можна помітити такі ознаки, як:

Тонкість шкірних покривів;
Набуття шкірою коричневого кольору;
Активна дія сонця на шкіру – воно завдає дискомфорту;
Шрами та виразки на шкірі;
Деформація вушних раковинта носа;
Виразки на обличчі;
Дивний оскал – його часто називають вампірським, т.к. зуби набувають червоного відтінку.

До інших ознак, що вказують на розвиток патології, відносять:

Блідий колір шкіри;
Постійну слабкість.

Симптоматика яскраво починає виявлятися вже на першому році життя дитини. Нерідко особливо яскраво вони помітні вночі доби. На розвиток патології малюка можуть вказувати:

Підвищена чутливість;
Проявами дефектів на шкірі, що нагадують опіки;
Поява сверблячки шкіри, яка може бути дуже болісною;
Почервоніння сечі;
Активне зростання волосся на тілі;
Збільшення селезінки.

Руйнування еритроцитів у кістковому мозку називають схожим з вампірами. Дане захворювання невиліковне. І раніше намагалися поліпшити стан хворого давати йому свіжу кров. Природно, що ця теорія не витримує жодної критики.

У хворого розвивається страх сонця, адже від сонячного світла йому стає гірше. Через високу фоточутливість на шкірі з'являються сильні опіки.

У міру перебігу та прогресування захворювання у людини починає спотворюватися зовнішність – обличчя покривається виразками, шкіра починає пересихати та стягуватися, через що проявляється деформація губ. На цьому тлі проявляються різці, що надає особі хворого ще більшого страху.

При хворобі Гюнтера також страждають очі, внаслідок чого стрімко погіршується зорова функція – людина може засліпнути.

Якщо ділити прояви патології з різних органів організму, вони виглядатимуть так:

З боку шкіри: світлочутливість, поява пухирців та пухирів, підвищена крихкість шкіри, гіпертрихоз обличчя та рук, папули в носогубній зоні;
Ротова порожнина: зуби можуть світитись під лампою Вуда, т.к. дентин накопичується на емалі;
Сеча: поява рожевих плям на білизні;
Очі: блефарит, поява рубців, кон'юнктивіт, червоний відтінок склер очей, рубцювання рогівок;
Кісткова система: витончення кісток, деформації, часті переломи, придбання кістками оранжево-червоного відтінку внаслідок накопичення на них порфіринів.

Як визначають

Хворих на цю патологію добре видно. При цьому діагноз ставиться на підставі сімейного анамнезу та зовнішнього огляду. Для підтвердження теорії беруть аналіз крові на вміст порфіринів та еритроцитів.

Лікування патології

Дане захворювання є, як і багато інших спадкових патологій, невиліковним. Тому лікарі використовують переважно симптоматичну терапію. У списку заходів такі методики:

Захист шкіри від впливу ультрафіолету: вдень слід використовувати спеціальний одяг, який надійно захищає від сонячних променів, відкриті ділянки шкіри треба змащувати кремом з високим ступенем захисту від УФ-променів;
Прийом холестираміну, бета-каротину та активованого вугілля: подібні компоненти здатні перервати реабсорбацію порфіринів, але є і нюанс: їх слід приймати в таких дозуваннях, що це може призвести до передозування, тому терапію нерідко доводиться переривати;
Проведення гемотрансфузій: переливання еритроцитарної маси та цільної крові може на деякий час покращити стан людини, однак і тут є ризик розвитку ускладнень;
Спленектомія: необхідність вдаватися до видалення селезінки викликана тим, що таким чином можна знизити вираженість гемолітичної анемії, але ефект від операції триває недовго, після чого розпад еритроцитів знову починається;
Прийом аскорбінової кислоти та альфа-токоферолу, тобто. вітаміну Е: такі засоби мають високий антиоксидантний ефект, за рахунок чого вони уповільнюють швидкість пошкодження тканин організму.

Сьогодні пробують різні варіанти терапії таких хворих. Так, наприклад, високий ефект показали пересадки кісткового мозку та стовбурових клітин. Але все ж таки такий спосіб у зв'язку з хворобою Гюнтера ще повністю не досліджений.

Таке завдання, як трансплантація кісткового мозку у людини із хворобою Гюнтера вважається вкрай складним. Адже тут, як у жодній іншій ситуації, потрібний дуже ретельний вибір донора. Є припущення використовувати стовбурові клітини пуповинної крові, але тут вибір ідеального донора практично нерозв'язне завдання.

Отже, на даному етапі терапія лише симптоматична, і без варіантів. Тому необхідно дуже чітко дотримуватися всіх рекомендацій та інструкцій лікаря.

Ускладнення патології

Обов'язково потрібно враховувати можливі наслідкипроблеми. Серед проблем, які можуть виникнути на тлі хвороби Гюнтера, є цілий список:

Гемолітична анемія: захворювання, при якому відзначається низький цикл тривалості життя еритроцитів у крові, через що розвивається недокрів'я;
Спреномегалія: на фоні збільшення селезінки починають порушуватись її функції;
Печінкова недостатність;
Зараження та бактеріальні інфекції, що з'явилися на тлі ран та виразок на шкірі;
Сліпота через зміну структур ока.

Прогнози щодо захворювання

Нерідко вважається, що хворі з такою патологією живуть недовго – навіть не виходять із підліткового віку. Однак фахівці впевнені, що якщо застосовувати грамотну профілактику, можна помітно подовжити життя носія такого рецесивного гена та навіть підвищити його якість.

Сьогодні середня тривалість життя людини із хворобою Гюнтера – 40-60 років.

Побачити, що являє собою дана патологіяЯкі міфи її оточують, як живуть з нею люди, можна з наступного відео:

Профілактичні заходи

За своєю суттю все лікування хвороби Гюнтера є однією великою профілактикою. Крім того, доведеться виключити можливість близьких родинних шлюбів. Адже саме спадковий фактор, посилений родовою хворобою, стає причиною розвитку захворювання.

Обов'язковою умовою профілактики є постійний контроль лікаря – він зможе щось порадити у разі погіршення стану. Прийде виключити і постійне перебування на сонці.

Батькам, які підозрюють у себе носійство даного гена, варто перед плануванням вагітності пройти необхідні обстеження. І за наявності позитивного результату добре подумати на тему потенційної вагітності, т.к. ризик передати зламаний ген досить високий.

Хвороба Гюнтера - одне з найзагадковіших захворювань, яке перетворює життя людини з даною патологією на сущий жах. Але навіть попри всі складнощі не варто ігнорувати лікарські рекомендації. Адже з їхньою допомогою можна суттєво полегшити стан хворого.

Що таке хвороба Гюнтера

Хвороба Гюнтера (вроджена еритропоетична порфірія) успадковується як аутосомно-рецесивна ознака. Основний дефект - зниження активності уропорфіриноген-III-косинтази, що веде до накопичення, підвищення екскреції переважно порфіринів І типу. Недостатність цього ферменту проявляється ще у внутрішньоутробному періоді коричневим кольором амніотичної рідини через порфірини в ній. Після народження відзначаються світлочутливість шкіри та гемоліз. Тривалість життя коротшає.

Генетика

Захворювання обумовлене рідкісною рецесивною мутацією в локусі 10q26.1-q26.2, на довгому плечі 10-ї хромосоми, що призводить до порушення метаболізму гему, обумовлене недостатністю ферменту Uroporphyrinogen III synthase, і дуже високою фоточутливістю.

Епідеміологія

Причини

Патогенез

Недостатність ферменту проявляється у кістковому мозку. Накопичення порфіринів у різних клітинах може бути різним, але виявляється завжди. Флюоресценція цих речовин у більшості нормобластів виявляється в галузі клітинних ядер. Джерелом порфіринів, що накопичуються у великих кількостях в інших тканинах і зумовлюють множинні патологічні процеси в шкірі, є еритроцити.

Молекулярна патологія

При хворобі Гюнтера виявлені міссенс- та нонсенс-мутації, великі та дрібні делеції та вставки, мутації, що порушують сплайсинг транскрипту, та точкові мутації в інтронах гена уропорфіриноген-III-косинтази. Більшість хворих алелі цього гена містять різні мутації (гетероалелі). Випадки захворювання відмічені серед представників різних рас та демографічних груп.

Епідеміологія

Описано менше 200 випадків хвороби Гюнтера, деякі насправді можуть бути випадками пізньої шкірної порфірії або гепатоеритропоетичної протопорфірії. Расова чи статева схильність до хвороби Гюнтера не встановлено.

Симптоми ( клінічна картина) хвороби Гюнтера

Про хворобу Гюнтера свідчать рожеві або темно-коричневі плями на пелюшках новонароджених, оскільки сеча у цих випадках містить велику кількість порфіринів. Фотосенсибілізація шкіри проявляється дуже рано; перебування на сонці загострює шкірні симптоми. Субепідермальні бульбашки перетворюються на покриті струпами ерозії, які гояться, залишаючи пігментовані або (рідше) депігментовані рубці. Часто спостерігаються гіпертрихоз та алопеція. Патогномонічна ознака – еритродонтоз (червоне світіння зубів в УФ-світлі). У хворих можуть мати місце симптоми та ознаки гемолітичної анемії зі спленомегалією, порфіриновим камінням жовчного міхура. У кістковому мозку виявляють гіперплазію еритроїдного паростка, яка може призводити до патологічних переломів або компресії хребців із укороченням росту. Вроджену еритропоетичну порфірію зазвичай діагностують у ранньому дитинстві, але в деяких випадках симптоми вперше виникають у дорослих людей.

Діагностика та лабораторні дослідження

Порфірини сечі завжди вищі за норму до 60 разів. Уропорфірин, копропорфірин представлені в основному ізомерами І типу. Іноді виявляється важка анемія, потрібне переливання крові.

На вроджену еритропоетичну порфірію вказує рожева сеча або різко виражена світлочутливість шкіри у новонароджених (або у дорослих). Підтвердженням є підвищений рівеньпорфіринів (особливо ізомерів уропорфірину та копропорфірину I типу) у сечі, калі, еритроцитах. Остаточний діагноз потребує визначення активності уропорфіриноген-III-косинтази.

Лікування хвороби Гюнтера

Абсолютне відхилення відкритих ділянок тіла від сонячного світла має вирішальне значення. Ефекти від сонцезахисних кремів є менш ніж задовільні, але вони все ж таки можуть забезпечити людину деяким захистом, якщо вони будуть містити в собі фізичні світловідбиваючі агенти, такі як оксид цинку або діоксид титану. Довгі ультрафіолетові хвилі та видимі хвилі світла мають бути заблоковані додатковими фізичними засобами. Усі пацієнти мають носити сонцезахисний одяг.

Бета-каротин використовувався з обмеженою вигодою. Інші пероральні препарати, які також іноді застосовуються при лікуванні цієї хвороби, включають активоване вугілля та холестирамін. Ці припарати можуть перервати та запобігти реабсорбції порфіринів, але їх необхідно приймати у великих дозах, що часто робить їх застосування дещо непрактичним.

Переливанням еритроцитів можна зменшити еритропоез та рівні порфірину. Проте ускладнення хронічного режиму переливання еритроцитів можуть бути потенційно серйозними. Тяжка гемолітична анемія з наступною спленомегалією є одними з найяскравіших наслідків хвороби Гюнтера. Проведенням спленектомії можна зменшити гемолітичну анемію і цим збільшити тривалість життя еритроцитів. Проте ці переваги будуть недовгими.

Альфа-токоферол та аскорбінова кислота. Цими препаратами можна зменшити рівні реактивних кисневих радикалів.

Хірургічне втручання

Трансплантацією кісткового мозку часто досягаються успішні результати. Тим не менш, довгострокові результати невідомі, а загрозливі для життя інфекційні ускладнення можуть обмежити застосовність цього підходу для більшості пацієнтів.

Трансплантація стовбурових клітин також завершувалася успіхом у деяких пацієнтів.

Прогноз

При ретельному захисті відкритих ділянок шкіри від сонячних променів можна звести до мінімуму утворення рубців та каліцтв.

Більшість пацієнтів мають нормальну тривалість життя.

Незважаючи на обмеження в лікуванні, прогноз для пацієнтів не завжди є поганим.

Середня тривалість життя більшості пацієнтів становить близько 40-60 років.

Сподобалася стаття? Поділіться їй

Роздрукувати статтю