Інсценування казки «Колобок» на новий лад. Сценарій вистави для дітей старшого дошкільного віку Музична казка "Колобок" на новий лад. Сценарій для молодших школярів Казка колобок на новий лад для дітей
Всім відома російська народна казка про колобки. Як колобок у бабки з дідком вийшов, та як по доріжці покотився.
Усі її по сто разів переказували та перечитували. Ось і набридло колобку таке життя. Щодня одне й теж, та по сто разів. Не дивно!
Як колобок вирішив людиною стати
Нова казка про колобку
Прикотився колобок у магазин. Приніс чудовий букет яскравих польових квітів. Дивиться, а Калорійної Булочки на полиці і немає!
- Як же так?! – засмутився колобок і гірко заплакав.
Тут на полиці все почули шум, а найцікавіші й визирнули.
Звісилися з полиці і дивляться на Колобка з цікавістю Здобний калач, Маковий бублик і Цукрова плюшка.
- Гей, синку! Чого ревеш?! Сталося що? – гукає його жаліслива Цукрова Плюшка.
- Ще як сталося! - Схлипує Колобок і починає розповідати, - набридло мені жити як колобку, і вирішив я жити як всі люди ...
Здобний Калач та головою хитає.
- Ще чого не вистачало! – бубонить він, – колобку як людям жити!
Але далі, знай собі, слухає. Цікаво таки!
Присів Колобок на пакет із цукровим піском, щоб розповідати зручніше було. Інші ж булочки на поличці рядком розсілися і слухають уважно.
– І ось, пішов я людей шукати… – продовжує Колобок.
Калач усе слухає, та не забуває зітхати докірливо та головою похитувати. Бублик від подиву з боку на бік перекочується, як колесо, яке від воза відламалося, покотилося, та ніяк зупинитися не може.
А плюшка іноді навіть схлипує тихесенько і дістає паперову серветку для упаковки булочок – стирає. Потре-потре, а з неї тут цукор-то і обсипається.
— Н-да-а-а… — простяг калач і знову зітхнув, коли історія закінчилася, і похитав головою.
- Йому треба негайно допомогти! — рішуче заявив бублик і тричі прокрутився колесом.
- Точно! Ми знайдемо того, хто купив чудову Калорійну Булочку! - Замахала хустинкою Цукрова Плюшка.
- Купив?! - Зацікавився колобок. – А це небезпечно?
— Це дуже і дуже небезпечно! – сумно і голосно зітхнув Здобний Калач.
- Ми встигнемо! - Прокрутився відразу п'ять разів бублик.
- По конях! Ой. Тобто – в погоню! - Закричала плюшка, зістрибнула з хлібної полиці на підлогу, і з неї обсипалося ще трохи цукру.
Слідом за нею і калач із бубликом спустилися. А калач при цьому, звичайно, весь час охав і зітхав.
Вибігли булки з крамниці та бачать. Перед ними – три дороги. Праворуч, ліворуч та прямо.
Колобок знову засмутився.
А Цукрова Плюшка й каже:
— Давайте ми з колобком підемо прямо, бублик піде ліворуч, а калач праворуч?
— А чого це ти, плюшко, розкомандувалась? – обурюється Маковий Бублик.
— А це тому, що я найстарша! – пояснює плюшка. Озирнулася вона на всі боки і додала пошепки - Я ж - вчорашня!
- Найстарший - це калач, заперечує бублик, - у нього он - завтра термін придатності закінчується!
— Я не командуватиму! Я на пенсію збираюсь! - Зітхає калач з побоюванням.
— Ну, якщо так, тоді добре! – погодився нарешті бублик і покотився колесом праворуч.
Калач, повздихав-повздихав і побрів ліворуч, колобок прямо покотився, а Цукрова Плюшка за ним слідом засіменіла, а під пахвою – букет.
Котиться колобок собі прямо, на всі боки очіє. Шукає свою кохану – Калорійну Булочку. Позаду плюшка насіння. Намагається. Пихкає.
Чи довго, чи коротко він котився, – не ясно… Ясно одне – поспішав. Плюшка за ним ледве встигала. Справа термінова!
І тут, як зіткнеться з кимось колобок! Як лобами стукнеться! Крихітки на всі боки як полетять!
- Ой! Калач! - Обурюється колобок, - чого це ти тут робиш!? Ти ж ліворуч маєш піти?!
— Ой, Колобок із плюшкою! – дивується бублик.
- Що трапилося?! – турбується Калач.
- Нічого не сталося! Просто дороги всі наші розійшлися, а потім знову зустрілися! - це плюшка приспіла за колобком слідом і пояснює, як найстарша і найкмітливіша, крім Калача.
— І що тепер нам робити? – цікавиться Колобок у найкмітливішої Цукрової Плюшки.
І тільки плюшка сказати хотіла, як раптом…
- У-у-у-у! Не хочу-у-уу! Не-е-е-е бу-ду-ду-ду! – почули раптом друзі.
Озирнулися довкола – нікого. Стоять, дивуються. Прислухалися – знову:
- У-у-у-у-у! Не люблю-ю-ю-ю!
Дивляться вони – неподалік будиночок стоїть. Гарний. Зроблений з колод. Дах червоний шиферний, стіни блакитним пофарбовані, ставенки білі, зверху – півень помаранчевий крутиться на паличці. Ні дати, ні взяти – льодяник!
Віконце біля того будиночка відкрито. А з віконця крик пролунає:
- У-у-у-у! Не у-у-у-у!
Стало всім цікаво – що за звір там такий, чи булка, може якась шалена.
Катиться наш колобок тихесенько піщаною стежкою до будиночка. А за ним слідом і всі інші наші булки підбираються.
Дісталися вони до будиночка і в віконце заглядають.
Бачать – стоїть біля плити тітонька у фартуху. Фартух синій, а на ньому – горошини білі, великі.
І встигає ця тіточка одночасно, і варити, і смажити, і мити і різати, та ще й з кимось розмовляти. Відразу всім булкам зрозуміло – це мама чиясь. Бо так тільки мами та бабусі й уміють.
І ось, ця чиясь мама картоплю з капустою ріже, в бульйон кидає, тісто місить, посуд миє, рибу смажить, і примовляє:
— А я говорю – будеш! Кефір корисний для краси та молодості! І взагалі – травлення! А булочка для поживності! У ній багато калорій! Тому що вона – Калорійна!
Тут всі наші булочки так і ахнули!
Заглянули вони трохи подалі, а там стіл стоїть. За столом хлопчик сидить маленький. Ногами махає, головою крутить, руками потилицю чухає, та мух із комарами ловить.
А перед ним, перед хлопчиськом цим малим, стоїть склянка кефіру та Булочка Калорійна на блюдечку лежить! Як ні в чому не бувало лежить собі, та посміхається!
- Ах! - ахнула жаліслива Цукрова Плюшка.
- Ох! - ойкнув сумний Здобний Калач.
- О, це вона! - Протяг закоханий Колобок.
- Треба їх відволікти! - оголосив рішучий Маковий Бублик і зістрибнув з вікна.
- Але як?! - Стрибнула за ним слідом Цукрова Плюшка і з неї, як зазвичай посипався цукор.
— Як, ясна річ як, — бачите корову? - пробурчав раптом вічно невдоволений калач.
- Бачимо! – охоче погодилися всі, бо велику та плямисту корову булочкам і справді добре було видно.
— Якщо її за хвіст смикнути, — вона замичить! – похмуро зауважив калач.
- Навіщо це?! – здивувався колобок.
— Як це, навіщо? Щоб відволікти! — зраділа найкмітливіша, крім калача, Цукрова Плюшка.
Котиться Колобок до корови. А решту булок слідом скачуть. Піщаною стежкою, а потім ще лугом трішки.
Підібралися вони до корови.
Встала Цукрова Плюшка на Калачі. Стоїть, хитається, посипає Калача залишками цукру.
Калач Бублика собі на маківку підсадив.
Бублик Колобка над собою піднімає, а сам думає,
- Ох, як би не покотитися!
А Колобок дотягнувся до коров'ячого хвоста, та ка-а-ак смикне!
– А-а-а-а-а-а! - Закричала корова. А потім схаменулась і каже: — Ах, вибачте! Це я від несподіванки! Нині все виправлю! - І виправляється: - Му-у-у-у!
- Батюшки! Що це наша Буреня так шумить?! – дивується мама, кидає всю свою смаження-варіння, і у двір вибігає.
І хлопчик малий – слідом скаче. Він взагалі – давно вже у двір мріяв вибігти, якщо чесно. А тут якраз – корова.
Колобок як вихопить у Цукрової Плюшки букет польових квітів та як підбіжить до Калорійної Булочки.
Дарує їй квіти, та заразом шепоче швидко-швидко, щоб швидше вийшло:
— Дорога булочка, дозволь на тобі якнайшвидше одружитися, поки тебе хлопчик не з'їв!
А булочці так квіти сподобалися, що вона одразу й погодилася. Гарна булка попалася – кмітлива!
Схопив колобок булочку в оберемок і – ну вони все тікати! Вибігли, а тут якраз мама з хлопчиком повернулися. Стоять булки під вікном, ледве дихають.
Заодно й слухають.
Мама хлопчику своєму і каже:
- Ось! Зовсім інша справа! Булочку з'їв? І кефір випив? Розумниця!
- Кефір випив?! - Здивувався колобок і подивився на інших.
Дивиться, а Калач - молодець-молодцем! Не те що раніше! А Цукрова плюшка – справжня рум'яна красуня! І вся свіжим цукром присипана.
- А, кефір?! То це ми його з Калачом випили! — скромно зізналася красуня Цукрова плюшка.
— Для краси та молодості! – по-молодецьки крекнув Калач.
— А може, ми не будемо в магазин повертатися? - Запропонував раптом бублик. – Будинок збудуємо пряниковий. Житимемо в ньому, поживатимемо! Колобок на Булочці одружується, Калач на Плюшці Цукровій.
— А як же ти? - Здивувалися всі.
- А я? – задумався Маковий Бублик, – а за мене не турбуйтесь! Погуляю я трохи, колесом по полях покрутюся, та потім і запрошу з магазину якусь рум'яну ванільну бублик.
На тому й вирішили. Вибудували пряниковий будиночок і зажили в ньому приспівуючи.
А незабаром у Колобка і булочки народилися діти - круглі пончики, посипані білою цукровою пудрою.
А слідом і у плюшки з калачем - додаток стався! Десяток малюків-крендельків, один одного рум'янів.
Стало в пряничному будиночку шумно та весело!
Так колобок і зажив не як колобок, а як усі люди. Ну, чи — майже все.
Ось такий у нас вийшов колобок. Новий, сучасний.
Чи сподобалися вам його пригоди? Тоді сміливо заходьте до нашої рубрики «Одного разу» та читайте інші наші казки, вигадані нами на ходу.
Як старий зі старою спекли колобок
Казочник:
Казка, казка, примовка.
Розповісти її - не жарт!
Потрібно так за справу взятися,
Так говорити, так старатися,
Щоб із самого початку
Дітлахи не занудьгувала,
Щоб усередині весь народ
Від неї роззявив рота,
Щоб наприкінці ні старий, ні малий,
Сонний, носом не клював.
Ось і ми почнемо цю оповідь
По порядку, без прикрас.
Якось один старий
На прізвище Кулик,
А на ім'я Гаврюха
Говорить своїй старій.
Старий:
Захотілося колобка.
Є і дріжджі, і борошно.
Ти б тісто замісила
Та мене б почастувала.
Казочник:
Розкудахталася стара...
Стара:
Я чудова куховарка.
І взялася б я за справу,
Але, щоб тісто зробити білим,
Потрібні олія, цукор, сіль,
А в нас у коморі – нуль!
Хто вчора гостей скликав?
Хто мені куховарити наказав?
Старий:
Так я, того, цього...
Стара:
Немає в коморі нічого!
Старий:
Що ти, стара, не злись,
Не кричи, вгамуйся.
Поскреби по куточках,
Подивися по туєсках
Наскребеш на колобок.
Стара:
Гаразд, старий, дай мені термін.
Потрібні вправність і вміння,
Щоб краще зробити частування,
Про сіль та цукор не забути.
Почну тісто я місити.
Звучить музика. У діжці сидить дівчинка («тісто»), накрита білим полотном. Стара місить «тісто».
Стара:
Тісто я місила,
Масло додавала,
Вибилася з сили.
Ой, як я втомилася!
Сідає на стілець і засинає.
Тісто:
Втечу я з діжки,
Мені тут погано, мені душно.
Дуже здобне тісто я,
Мені в діжці мало місця.
Всидіти тут не можу,
Тісно, тісно, втечу!
Не хочу бути колобком!
Втечу через край бігом!
Тісто тікає.
Старий:
Бабця, тісто втекло!
Стара:
Як же це я проспала?
Ось досада! От біда!
Стій же, тісто, ти куди?
Старий зі старою ловлять тісто. Спіймали.
Стара:
Такої вже не було!
Як же тісто втекло?
Натерпілася я сорому.
Ось досада! От біда!
Старий:
Ти, стара, не журись,
Тісто швидко в грубку суй.
Спеки мені колобок,
Колобок – рум'яний бік.
Стара засовує «тісто» в піч, стоїть із рогачем поряд.
Стара:
Я печу його з любов'ю,
Пригощайся на здоров'я!
Колобок, дбай швидше,
Ми потанцюємо веселіше.
Старий зі старою танцюють під веселу музику, потім стара дістає колобок (цю роль грає вже хлопчик) з печі, підводить його до вікна. Колобок сідає на підвіконня.
Стара(Звертається до старого):
Ти поки що його не чіпай,
Нехай остудиться небагато.
Старий:
Колобок, охолонь швидше,
Ми потанцюємо веселіше.
Колобок:
Ні, старенька, стривай,
Не хочу бути їжею!
Зстрибну я зараз з віконця,
Покачусь я по доріжках,
Прикачусь до хлопців я,
Усі вони мої друзі.
Буду з ними грати,
Вам мене й не наздогнати!
Колобок тікає. Старий із старою — за ним, повертаються ні з чим, плачуть.
Казочник:
Плаче баба, плаче дід.
Старий:
Що ж нам їсти на обід?
Догралися, дотанцювали,
Що без хліба і лишилися!
Стара:
Спеку я пиріг!
Адже в нього немає ніг,
Тікати не стане він.
Старий:
Ось його й попечемо!
Старий зі старою йдуть пекти пиріг. З'являється Колобок.
Колобок:
Здрастуйте, хлопці,
Дівчата та хлопчики!
Я поспішав, я поспішав,
Ледве в канаву не впав,
На берізку налетів,
Носом два кущі зачепив,
А потім п'ять разів упав,
Зрештою, я до вас потрапив.
Збирайся, дітлахи,
Чекає на веселу гру!
Колобок грає із дітьми. Ігри - на вибір організатора.
Жили-були дід та баба,
Їли кашу з молоком.
Дід на бабу розсердився-
Трах! - Він по столу кулаком.
Дід.Не хочу я з молоком,
А хочу я з колобком!
Пішла баба в магазин-
Є батон та хліб один.
Жодного колобка.
Що ж робити тоді?
Баба.Спеку я колобок,
Покладу його на бік,
Нехай підсмажиться трошки
І охолоне на віконці.
Замісила баба тісто
На сметані з олією разом.
Спекла рум'яна грудка
І назвала колобком.
Колобок лежав і слухав,
Що дідусь хоче їсти.
Думав-думав, як тут бути,
Їжі як діду роздобути.
Діда смачно та корисно нагодувати.
Нема чого лежати і чекати,
Потрібно поспішати,
Потрібно в дорогу пуститися.
На автобусі в лісок наш помчав колобок.
Колобок.Я Колобок-Колобок,
Пригод я хочу.
Діду я знайду їду,
Бути здоровим навчу!
Котиться колобок.
Назустріч йому заєць.
Колобок.Доброго дня, Заєць!
Що ти їси? Заєць: Їм моркву золоту,
Коплю силу вікову.
Буду багато їсти моркви.
Виросту я вище за ялинку.
Колобок.Дай, будь ласка, і мені.
Ведучий.Взяв колобок моркву і покотився далі.
Назустріч йому вовк.
Колобок.Доброго дня, Вовку, що ти їси?
Вовк.Їм я м'ясо соковите,
Сили багато точно у ньому.
Буду сильним, сміливим, спритним,
Не підеш і ти з морквою!
Колобок.Дай, будь ласка, і мені.
Ведучий.Взяв Колобок м'ясо і покотився далі.
Назустріч йому білка.
Колобок.Привіт, Білко! Що ти їси?
Білка.Я їм гриби та ягоди,
Вони багато вітамінів.
Спробуй це айва.
Колобок.Що за айва,
Що це за фрукт? (пробує)
Ой, зараз я подавлюсь!
Ой, зараз я отруюся!
Не хочу я злу айву,
Не знаю я таку фруктовину.
Білка.Тихіше-тише, Колобок,
Ти присядь на пеньок.
Я зварю тобі компот,
Ось де з айви буде толк!
Ведучий.Білка той компот зварила,
Колобочка пригостила.
Білка.Є у айви багато плюсів,
Так само, як і багато смаків.
Айва кисла росте,
Смачний з неї компот.
Сік її як оцет служить,
І у господарстві дуже потрібний.
Якщо з медом їстимеш,
Вітамін не перерахувати!
Айва сили додає
І здоров'я зміцнює!
Колобок: Дякую тобі, Білочко,
За пораду корисну!
Ведучий.Взяв Колобок айву і покотився далі.
Назустріч йому Лисиця.
Колобок.Здрастуйте, Лисо! Що ти їси?
Лисиця.Їм я сирок молочний,
Щоб кістки були міцні,
Щоб зуби були міцні,
Їм я сир білий-білий.
Колобок.Дай, будь ласка, і мені.
Ведучий.Взяв Колобок сирок,
Подивився на свої дари та покотився додому.
Колобок дідові: На, дідусю, їж швидше!
А мене ти пошкодуй.
Краще з'їж ти сирок
І фруктовий пий компот.
Ведучий.Дід поїв, похолошив.
До Колобка він підібрав.
Стали разом вони жити,
Фрукти-ягоди любити.
Стали жити та поживати,
І здоров'я додавати.
Сценарій казки
«Колобок»
(На новий лад).
Підготувала та провела:
Музикальний керівник
Жирякова О.Д.
Діючі лиця:
Ведучий:
Дід:
Бабуся :
Колобок:
Зайчик :
Вовк:
Ведмідь:
Лисиця:
Звучить музика "В гостях у казки".
Ведучий:
Ми хлопців зібрали в залі, щоб показати казку,
А про кого зараз розповімо, пропоную вгадати.
Хто пішов від бабки з дідом і залишив без обіду:
Зайця, вовка та ведмедя, навіть хитру лисицю?
По стежці він котився, і в лісочку опинився,
У нього рум'яний бік, хто ж це? (колобок)
Та так….Ми починаємо!
Казка «Колобок на новий лад»
Жив-був старий зі своєю старою,
Дід землю копав,
Разом із бабкою город садив.
(Дід зображує, як копає, а бабка, як город садить)
Дід:
Ох, утомився я!
Спеки, бабко, на обід
Колобок рум'яний, смачний!
Раніше ти пекла майстерно.
Бабуся «замішує» тісто і примовляє:
Ось по засіках помела,
Жмені дві муки знайшла,
Сіль, ваніль та цукор.
Славний вийшов колобок,
Пишний та рум'яний! (Показує колобок)
Дід:
Треба нам за стіл сісти,
Колобок скоріше з'їсти!
Бабця:
Стривай, діду, трохи,
Нехай охолоне колобок!
Ведучий:
Непосиді-Колобку стигнути б на віконці,
Але вирішив він: «Втечу, разомну трошки».
Покотився Колобок повз ялинки та берези.
Раптом наш пустуня зустрів Зайчишку.
Зайчик:
Я поласую тобою,
Все в бігах з ранку я.
Колобок:
Що ти! Що ти! Стривай,
Послухай пісню, Зая!
Великий Зайчик честь Колобок рум'яний з'їсти!
(Зайчик зачаровано слухає пісеньку, а Колобок тікає)
Зайчик:
Та котись ти, Колобок, нема з тебе користі!
До діда з бабою я піду та морквини наберу.
Діти будуть гризти моркву, від моркви більше толку! (пішов)
Ведучий:
А Колобок покотився дорогою, Вовку Сірому під ноги.
Облизнувся Сірий Вовк, у Колобках він розуміється!
Вовк:
Як ти, до речі, Колобок, я дуже голодний,
З'їм-но я тебе, друже, буду ситий до ночі!
Колобок:
Що ти, що ти, Сірий Вовку! Ти мене не їж!
Сядь краще на пеньок, пісеньку послухай.
На сметані я мішень, на віконці я остуджений.
Я пішов від людей похилого віку. Стрибок з вікна – був такий!
Ведучий:
Вовк:
Ну навіщо мені Колобок? Щось скаче дуже!
Краще по лісу піду, може, щось знайду!
(іде «лісом», знаходить пачку чіпсів, збирається їх з'їсти)
Ведучий:
Викинь це, Сірий Вовк, знають усі на світі – дорослі та діти –
Чіпси для здоров'я шкода, ти не їж їх на обід! Ти мене послухай, яблучко ось з'їж!
(Вовк бере яблуко, дякує і йде)
Ведучий:
А Колобок наш котиться,
Ні від кого не ховається.
Аж раптом назустріч сам Потапич, загарчав він, підняв лапи.
Ведмідь:
Підійди-но, Колобок, я перекушу трохи!
Колобок:
Що ти, що ти, Косолапий, опусти ти свої лапи,
Краще пісеньку мою ти послухай – я заспіваю.
Колобок я, непосида. Спекли мене для діда,
На сметані я мішень, на віконці я остуджений.
Я пішов від людей похилого віку. Стрибок з вікна – був такий!
Втік від Зайця я і від злого Вовка.
І, Топтигіне, від тебе мені піти недовго!
(Колобок тікає)
Ведмідь:
Ну і котись собі, Колобок, адже що з тебе за толк?
Краще лісом піду. Може, щось знайду. (знаходить пляшку з «Кока-колою», збирається попити)
Ведучий:
Що ти, що ти, Косолапий, не бери ти у свої лапи
Кока-колу шипучу, для здоров'я шкідливу,
А ось мед, скажу вам чесно, для здоров'я їсти корисно!
(дає Ведмедеві баночку з медом, той дякує і йде)
Ведучий:
А Колобок покотився шкереберть через гай прямо,
А назустріч раптом Лиса побачила Колобка.
Лисиця:
Як гарний ти, Колобок, як рум'ян та веселий!
Кажуть, що ти, друже, знаєш багато пісень.
Колобок:
Колобок я, непосида. Спекли мене для діда,
На сметані я мішень, на віконці я остуджений.
Я пішов від людей похилого віку. Стрибок з вікна – був такий!
Від Ведмедя я пішов і від Вовка із Зайцем,
І Лисі за Колобком теж не наздогнати! (втікає)
Лисиця:
Не хочу я Колобок (махає йому слідом, навіщо його їсти?
Краще пісеньки його разом слухатимемо.
Адже колобок з борошна – солодкий калорійний,
А мрію я, друзі, піти до балерини.
На дієті я сиджу, за фігурою стежу.
Краще на город піду овочів там наберу. (пішов)
Ведучий:
Їжте овочі та фрукти – це найкращі продукти!
Вас врятують від усіх хвороб - немає смачнішого за них і корисніше!
Потоваришуйте з овочами і з салатами і з капустою,
Вітамінів у них не порахувати, отже треба це їсти!
Казка - брехня, та в ній натяк, всім хлопцям здоровий урок!
(грає музика «У гостях у казки», усі артисти виходять на уклін)
Музична казкадля дітей "Колобок" з новим кінцем
Руднєва Тетяна Віталіївна, керівник творчої майстерні "Райдуга" центру дитячо-юнацької творчості ім. Героя Радянського СоюзуЄ.М. Рудневий м. Бердянськ Запорізька обл., Україна
Опис:Музична казка розрахована на постановку дітьми молодшого шкільного віку. Може бути використана вчителями початкових класів, вихователями ГПД, вожатими у дитячих оздоровчих таборах. "Колобок" виконувався під час свят, що проводились у гуртку, як окремий номер, а також як самостійний виступ для вихованців дитячих садків міста.
Ціль:Організація змістовного дозвілля для дітей.
Завдання:
1. Розвивати вміння працювати у колективі.
2. Розвивати мову, вокальні дані, пластику, сценічну культуру.
3. Щеплювати любов до читання. Виховувати любов до казок.
Виходить автор і співає на мелодію "Два веселі гуски". Разом з ним виходять дід та бабця та грають у долоні
АВТОР
Жили дід та баба, жили-поживали,
Їли кашу, кисле молоко, чаєм запивали. (2 р.)
Збунтувався дід:
ДІД
Набридла ріпка.
Не хочу я більше кашу, чай і простоквашу. (2 р.)
Далі йде мелодія "Цукерки-бублики"
Ех, цукерки-бублики, набридли мені прянички.
Ти мені, бабко родима, випеки колобка. (2 р.)
БАБКА (На мотив пісні "Дідусь")
Як же спеку я, милий мій дідусю,
Адже муки немає, сизий голубчик?
ДІД
Помети-ка, бабка, по коморах, Любка,
По засіках поскреби, сиза голубка. (2 р.)
АВТОР (На мотив "Я на сонечку лежу")
По коморах помела, по засіках поскребла,
Жменя муки зібрала, одразу тісто завела. (2 р.)
Вийшов колобок. (У цей час з-за лаштунків з'являється колобок)
У нього рум'яний бік.
На вікні він лежав, потихеньку остигав. (2 р.)
Набридло остигати і вирішив він погуляти.
Прямо в ліс втік, про небезпеку не знав. (2 р.)
Автор йде. Колобок танцює, імітуючи просування лісом. Саме тоді з'являється заєць.
ЗАЄЦЬ на мотив пісні "Посмішка")
Здрастуй, привіт, милий колобок!
Як же радий тебе в лісі я зустріти!
Посаджу тебе зараз у мішок
І на сніданок віднесу своїм дітям. (2 р.)
КОЛОБОК
Зайчику, ти мене не з'їси нізащо і ніколи.
Ось послухай краще пісеньку таку:
Я від бабусі пішов, я від дідуся пішов.
Від тебе ж, зайчику, ніби втечу я. (2 р.)
Колобок тікає, заєць засмучено розводить руками і йде. Колобок рухається залом. З лаштунків виходить вовк.
ВОЛК(на мелодію колискову з м/ф "Бременські музиканти")
Ось так зустріч - як уві сні, колобок йде до мене.
Я ж сіренький дзига - схоплю тебе за бочок.
Робить випад у бік колобка, колобок відскакує убік.
КОЛОБОК
Не наздоженеш ніколи – у цьому вся твоя біда.
Я від бабусі втік, і від дідуся втік,
І від зайчика втік, втік.
Від тебе я, сірий вовк, теж зникну легко.
Колобок тікає, розчарований вовк іде у лаштунки. Колобок у танці рухається залом. З лаштунків виходить Ведмідь.
ВЕДМЕДЬ (на мелодію пісні "Варення" з м/ф "Маша та ведмідь")
Ах, який же колобочок! Ах, який рум'яний бік!
Кожен з'їсти його захоче - лізь до мене в рот!
КОЛОБОК
Ведмедик, навіть і не думай - я від бабусі пішов,
І від діда, і від зайця вовка теж обійшов.
Колобок тікає від ведмедя, останній іде. Колобок продовжує свій поступ. З лаштунків з'являється лисиця.
ЛИСИЦЯ (На мелодію арії лисички з опери Лисенка "Коза-дереза")
Я лисичка, я сестричка, не сиджу без діла -
По лісі ходила, снідати хотіла. (2 р.)
І тебе я, колобок, відразу побачила,
Так само відразу зрозуміла – ось що я шукала. (2 р.)
І тепер ти, колобок, тут переді мною,
І тебе зараз я з'їм, навіть лап не моя. (2 р.)
КОЛОБОК
Ти, Лисо, мене не з'їси, слухай, якщо можеш.
Я від бабусі пішов і від діда теж. (2 р.)
Я від зайця втік, і від вовка втік,
І ведмідь мене не з'їв – лише води напився. (2 р.)
ЛИСИЦЯ
Ти так добре співаєш, тільки ось біда:
Сядь до мене на ніс. Адже я глуховата. (2 р.)
КОЛОБОК
Хоч, лисичко, ти хитра, тільки я хитріша –
Від тебе я втечу швидше до музею. (2 р.)
Там у вітрині під склом буду експонатом,
Щоб казку про мене знали усі хлопці. (2 р.)
Колобок тікає до центру зали. Виходять усі персонажі та вишиковуються в одну лінію.
АВТОР (на мотив припевок)
Ось такий наш колобок – розумний, сміливий, спритний.
Усі перешкоди обійшов і розгадав хитрощі.
ВСІ
Ми вам розповіли казку – чи добре, чи погано.
А за це вас попросимо, щоб ви нам поплескали.