Складна залозисто кістозна гіперплазія ендометрію. Вогнищева слизова оболонка гіперплазія. Чинники ризику виникнення патології

Проста залізиста гіперплазія ендометрію відноситься до категорії захворювань, при яких розростаються клітини тканин. При розвитку цього захворювання збільшується обсяг клітин, що їх розростанням.

Захворювання характеризується вираженою симптоматикою, у разі якої необхідно обов'язково звернутися за допомогою до лікаря.

Цей патологічний стан може діагностуватися у представниці жіночої статі, незалежно від її віку.

Такі порушення у роботі організму виникають у результаті гормональних змін. До них належить статеве дозріваннядівчата або .

Захворювання може виникати і натомість патологічних процесів статевих органів:

• Ендометріоз
• Дисфункція яєчників
• Полікістоз яєчників
• матки
• Пухлина яєчників
• Ендометрит

Зазначені патологічні стани виникають через те, що в організмі жінки порушується баланс гормонів. У цей час естроген виробляється у надмірних кількостях, а прогестерон зменшується.

Зроблені раніше жінкою аборти можуть призводити до появи цього захворювання.

Гіперплазія може виникати внаслідок діагностичного втручання. Причиною цього захворювання може стати будь-яка гінекологічна операція.

Якщо жінці штучним шляхом перервали вагітність, це може призвести до виникнення даного захворювання.

У групі ризику знаходяться жінки, у яких діагностується ожиріння або гіпертонія. Часто до прогресування хвороби призводить. Причиною виникнення захворювання можуть стати хвороби нирок або печінки. У більшості випадків гіперплазія виникає на фоні захворювань щитовидної залози.

Причин появи захворювання дуже багато. Саме тому представниці слабкої статі необхідно максимально уважно ставитися до свого здоров'я.

Симптоматика гіперплазії

Залізиста гіперплазія - розростання клітин ендометрію на слизовій оболонці матки

Патологічне стан характеризується досить яскраво вираженими симптомами.

Насамперед, у жінки порушуються менструальні функції. Внаслідок цього спостерігаються маткові кровотечі, які мають патологічний характер. Також хвороба проявляється менорорагіями. Це періодичні інтенсивні та тривалі кровотечі, для яких характерна циклічність.

Гіперплазія дуже часто проявляється метрорагіями - , які мають різний ступінь інтенсивності. Для цього стану характерна різна тривалість, відсутність системності та ациклічність. При залізистій гіперплазії ендометрію у підлітків може спостерігатися кровотеча відразу після затримки менструації або в період між менструаціями. При розвитку недуги часто спостерігаються проривні кровотечі, коли з'являються згустки.

Внаслідок постійних та тривалих кровотеч у представниці слабкої статі діагностується анемія. Також пацієнтки скаржаться на нездужання, запаморочення та слабкість. При залізистій гіперплазії ендометрію часто з'являється ановулярний цикл, який у більшості випадків є причиною.

Консервативне лікування залізистої гіперплазії

Лікування захворювання проводиться із застосуванням консервативних чи хірургічних методів лікування.

При консервативному лікуванні представниці слабкої статі призначають комбіновані гормональні контрацептиви, що належать до гормонального вигляду.

Найчастіше лікарі роблять призначення:

• Марвелона
• Регулона
• Жаніна

Також пацієнтці необхідно приймати чисті гестогени – препарати прогестерону. За допомогою даних медикаментозних засобів знижується вироблення статевих гормонів яєчниками жінки. Найчастіше представницям слабкої статі рекомендується прийом Утрожестану, Дюфастона. Курс лікування цими препаратами становить 3-6 місяців. Призначення традиційних ліків роблять незалежно віку пацієнтки.

Для лікування захворювання жінці можуть встановити гестагеномістку внутрішньоматкову спіраль Мірена. Пацієнтка має її носити протягом п'яти років. Ця установка характеризується місцевим впливом на осередок захворювання. Застосування пристрою повинно здійснюватися за призначенням лікаря.

Консервативний метод лікування вимагає прийому гонадотропіну антагоніста. До найефективніших лікарських засобів відносять Золадекс та Бусерелін. Вони є найефективнішими медикаментозними препаратами, які призначаються представницям жіночої статі, вік яких перевищує 35 років. Курс лікування із застосуванням цих традиційних ліків становить 3-6 місяців. За їх використання можна отримати стійкий позитивний лікарський ефект.

До побічних дій даних лікарських засобіввідносять підвищену пітливість та припливи спека. Також у жінки може рано з'являтись симптоматика клімаксу.

При лікуванні гіперплазії призначаються препарати прогестерону

У період лікування залізистої гіперплазії пацієнткам рекомендується приймати загальнозміцнюючі лікарські засоби. Жінкам необхідно використовувати вітамінно-мінеральні комплекси. У більшості випадків прописують групи В та вітамін С. Також необхідні лікарські засоби на основі заліза. До них відносяться Мальтофер, Сорбіфер і т.д. За допомогою цих медикаментозних препаратів усувається можливість виникнення анемії.

Для лікування залізистої гіперплазії часто використовують седативну терапію – настоянки таких лікарських рослин, як валеріана та собача кропива. У деяких випадках проводиться призначення фізіотерапевтичних процедур – голкорефлексотерапії, електрофорезу тощо.

Лікування залізистої гіперплазії консервативними методами полягає у комплексному прийомі лікарських засобів, які має призначити лікар.

Хірургічне втручання у лікуванні

Якщо жінка звернулася за допомогою на пізніх стадіях розвитку хвороби або не має позитивного лікувального ефекту після застосування консервативної терапії, їй показано оперативне втручання.

Часто в лікуванні цього захворювання проводять процедуру вишкрібання порожнини матки. Також може використовуватись гістероскопія.

Оперативне втручання проводять лише тим пацієнткам, які мають можливість виконання організмом репродуктивних функцій.

Період менопаузи є сприятливим для проведення хірургічного втручання. Якщо випадок серйозний та екстрений, тоді необхідно обов'язково проводити операцію. Якщо відповідно до результатів у порожнині матки діагностуються поліпи, це вимагає застосування хірургічного втручання.

Залізна гіперплазія ендометрію є патологією, при якій порушується анатомічна будоватканини внутрішнього шару матки Це порушення полягає у надмірному зростанні залізистих клітин, внаслідок чого сама тканина ендометрію збільшується в обсязі.

Загалом циклічні зміни ендометріальної тканини є нормальним явищем. Клітини ростуть протягом певного періоду під дією гормональної регуляції. Закінчується процес зростання настанням менструації та відторгненням зайвих клітин. В даному випадку мова йдепро природну гіперплазію. Однак якщо залізистий шар починає розростатися мимоволі (тобто поза циклом і без впливу гормонів), то можна з упевненістю говорити про порушення в організмі жінки. Така проліферація клітин може призвести до неможливості реалізації репродуктивної функції, а в найгіршому випадку – перерости в онкологічне захворювання.

Класифікація гіперплазії ендометрію

Залізиста гіперплазія ендометрію - це лише один з різновидів патологічного розростання клітин внутрішнього шару матки. Відомі також інші форми:

• залізисто-кістозна гіперплазія;
• аденоматоз;
• поліпи ендометрію.

Залізисто-кістозна гіперплазія ендометрію має місце, коли клітини, що розростаються, набувають форми кіст.

Аденоматоз є розростання клітин, що супроводжується їх структурною трансформацією. В результаті спостерігається поліморфізм клітинних ядер та зменшення стромальних компонентів.

Поліпи ендометрію - це прояв осередкової гіперплазії, при якій розростається не тільки залізистий епітелій, а й покривний, а також тканини, що підлягають.

Є ще одна класифікація – за наявності атипії (зміни структури клітин). Згаданий вище аденоматоз ставитиметься до комплексної гіперплазії ендометрію. Проста залозиста гіперплазія ендометрію, своєю чергою, полягає у кількісному розростанні клітин. Залізисто-кістозна, як правило, теж не несе в собі атипії.

Профілактика залізистої гіперплазії ендометрію.

Очевидно, що для запобігання розвитку цієї патології необхідно уважно стежити за своїм гормональним тлом. А це означає, що кожна жінка має прислухатися до найменших змін свого організму. Але відкладати плановий огляд до появи перших симптомів збою не варто.

Грамотний прийом гормональних контрацептивів та чітке дотримання вказівок лікаря щодо відмови від них також допоможуть уникнути такого небезпечного результату.

Від лікаря теж залежить багато чого: правильний підбірзасобів запобігання, своєчасний напрямок на гістологічне дослідження, уважне ведення вагітності – все це допомагає запобігти появі залізистої гіперплазії ендометрію у пацієнтки.

Причини розвитку залізистої гіперплазії ендометрію

Основним фактором, що провокує посилення росту та швидкості поділу клітин ендометрію, є гормональний збій. Подібна ситуація може виникнути, якщо прогестерону жіночому організмуне вистачає, а естрогену, навпаки, виробляється дуже багато.

На тлі цього до групи ризику потрапляють жінки після 45 років, які наближаються до менопаузи. Крім того, часті випадки діагностики залізистої гіперплазії ендометрію у дівчат під час статевого дозрівання. Пацієнтки обох вікових категорій схильні до впливу гормональної перебудови.

Можуть спровокувати розвиток залізистої гіперплазії ендометрію та деякі фонові генітальні процеси. До таких можна віднести:

• (Запалення внутрішнього слизового шару матки);
• (Аномальне розростання клітин ендометрію);
• міому матки (доброякісне новоутворення);
• синдром персистенції фолікула (продовження життя фолікула незважаючи на те, що овуляція не відбулася);
• утворення фолікулярних кіст.

Гінекологічні оперативні втручання, подібні до абортів або діагностичних вишкрібань, також можуть стати причиною появи цього відхилення. Жінки, що не народжували, а також жінки, у яких менопауза настала пізно, частіше стають жертвами залізистої гіперплазії ендометрію. Різке припинення використання гормональних контрацептивів підвищує ризик захворювання.

Варто відзначити й інші захворювання, на тлі яких залізиста гіперплазія ендометрію розвивається з більшою ймовірністю:

• гіперглікемія (високий вміст цукру в крові, у тому числі при );
• пухлини гранульозних клітин;
• гіпертонія (підвищене артеріальний тиск);
• (Доброякісна патологія молочної залози);
• захворювання щитовидної залози;
• захворювання надниркових залоз;
• захворювання нирок;
• захворювання печінки.

Велика роль у цьому порушенні відведено такому стану, як гіперестрогенія.

Симптоми залізистої гіперплазії ендометрію.

Симптоми даної патології нерідко плутають із проявами. Основною ознакою і тієї, і іншої є кров'яні виділенняабо кровотечі, які не пов'язані з настанням менструації. Сильні кровотечічастіше переслідують молодих дівчат, а жінки в передкліматичному віці зазвичай стикаються з виділеннями, що мажуться.

Коли справа доходить безпосередньо до менструації, то кровотечі стають занадто рясними і продовжуються довше, ніж зазвичай. Активна залозиста гіперплазія ендометрію нерідко призводить до розвитку анемії у пацієнтки через великі втрати крові. Сам менструальний цикл у ряді випадків збивається: місячні можуть як довго бути відсутніми, так і, навпаки, бути занадто частими.

Оскільки залізиста гіперплазія ендометрію виникає під дією гормонального збою, у пацієнтки може спостерігатися відсутність овуляції та, як наслідок, безпліддя. Крім того, гіперпластичний шар матки стає непереборною перешкодою для яйцеклітини, навіть якщо вона була запліднена.

Але навіть якщо вагітність настала, гіперплазія (особливо осередкова) здебільшого призводить до викидня. За наявності такого захворювання навіть екстракорпоральне запліднення не допоможе завести дитину – лікарі за даного діагнозу за процедуру навіть не беруться.

Діагностика залізистої гіперплазії ендометрію

Відразу слід зазначити, що на основі візуального огляду такий діагноз не поставити, тому діагностика неодмінно має бути гістологічною. Звичайно, гінекологічним та ультразвуковим дослідженням нехтувати не варто, але вирішальне слово буде за результатами гістологічного аналізу.

Спочатку може лише навпомацки визначити збільшення матки у розмірах або її ущільнення. Це стане приводом для більш детального обстеження. За допомогою трансвагінального УЗД він оцінить, якою є товщина стінок матки, а також у якому стані знаходиться ендометрій. Абдомінальне обстеження у разі буде неинформативным. Крім того, гінекологу за допомогою УЗД потрібно паралельно уточнити наявність кіст або ознак СПКЯ.

Для проведення гістологічного дослідження жінка прямує на діагностичне вишкрібання або на аспіраційну біопсію. Проводяться ці процедури напередодні чергової менструації. Інформативність гістероскопії перевищує 94 відсотки.

Даний діагностичний метод практично безболісний, не вимагає спостереження в стаціонарі і всього за кілька хвилин дозволяє отримати матеріал, який дасть точну картину захворювання. Результати аналізу можуть бути готові як через 2 дні (за достатньої наявності ресурсів лабораторії), так і через 2 тижні.

Лікування залізистої гіперплазії ендометрію.

Якщо поставлений такий діагноз, як залізиста гіперплазія ендометрію, лікування має бути негайно, оскільки це захворювання загрожує переходом в онкологічне. Якщо атипії не виявлено, то метою лікування буде запобігання матковим кровотечам та попередження зміни клітинних структур. У цьому випадку після проходження гормонотерапії жінка навіть може завагітніти.

Якщо ж атипова гіперплазія - найчастіше застосовується хірургічний методлікування, а саме – видалення матки. Хоча з розвитком медицини все частіше вдається провести органозберігаючу терапію, що дозволяє пацієнтці надалі випробувати радість материнства.

Однозначної схеми лікування навести не можна – боротьба із залізистою гіперплазією ендометрію проводиться в індивідуальному порядку, з урахуванням особливостей анамнезу конкретної жінки. Гормонотерапія може включати кілька засобів, що дозволяють припинити розростання клітин ендометрію та одночасно скоригувати рівень естрогенів в організмі.

Для цього використовуються:

• прогестерон та його синтетичні аналоги (гестагени);
• комбіновані оральні контрацептиви;
• агоністи гонадотропін рилізинг-гормону.

Хірургічні методи не завжди припускають повне видаленняматки. Можливі такі варіанти, як:

• вишкрібання патологічного шару;
• кріовплив на уражені ділянки;
• лазерне припікання.

Варто зазначити, що гормонотерапія дозволяє якщо не запобігти, то хоча б скоротити обсяги хірургічного втручання. У той же час після операції може знадобитися курс прийому гормональних препаратівдля ефективнішого відновлення.

Існують також народні методи лікування залізистої гіперплазії ендометрію, проте замінювати ними традиційне лікування в жодному разі не можна. Фітотерапія, що включає настоянки та відвари для прийому внутрішньо та спринцювання, може лише підтримувати ефект і прискорювати відновлення. Однак якщо зосередитися на народних методахі повністю відмовитися від медичних, можна завдати величезної шкоди своєму здоров'ю. Не можна забувати про ризик переродження гіперплазії на рак.

Залізисту діагностують при розростанні маткової тканини. Патологія спровокована тим, що залізисті клітини значно збільшуються у розмірі та повністю змінюють свою структуру. При захворюванні можуть товщати всі тканини ендометрію. Чому гіперплазія ендометрію називається залізистою? У цій ситуації розростаються залози внутрішнього маткового шару. Якщо залози ендометрію нормально функціонують, вони є прямими вертикальними смугами. У разі гіперплазії залози стають звивистими та можуть зливатися один з одним.

Жінка повинна знати, що ендометрій змінюється кожен менструальний цикл, можна виділити такі етапи:

• Розростання слизового маткового шару.
• Видозміни ендометрію матки.
• Відторгнення ендометрію.
• Виведення ендометрію разом із менструацією.

Видозміни пояснюються коливанням статевих гормонів – прогестерону та естрогену. Коли порушується гормональний баланс, наприклад, збільшується кількість естрогенів, залізисті клітини починають розростатися і з часом не зменшуються, залишаються такими самими. В результаті діагностують гіперплазію ендометрію.

Причини виникнення залізистої гіперплазії ендометрію

Захворювання може розвинутись у різному віці, але найчастіше з'являється при різних гормональних змінах: під час клімаксу або в період статевого дозрівання.

Привести до залізистої гіперплазії можуть серйозні захворюванняжіночих органів:

• Пухлина яєчників.
• Маткова міома.
• Дисфункція яєчників.
• Ендометріоз.
• Ендометрит.

Усі захворювання спровоковані зниження рівня прогестерону та збільшенням естрогену.

Гіперплазія ендометрію може бути наслідком перенесеного аборту, діагностичного вишкрібання та інших гінекологічних операцій. Досить часто ендометрій збільшується, коли жінка різко відмовляється від прийому гормональних контрацептивів, а також якщо довгий час не настають пологи або жінка пізно входить у менопаузу.

Іноді залізиста гіперплазія розвивається при ожирінні, гіпертонії, цукровому діабеті, мастопатії, ниркових та печінкових захворюваннях, а також при серйозних ендокринних патологіях. Захворювання порушує обмінні процеси в організмі жінки, а також спричиняє гормональний збій. Збільшитись ендометрій може при гіперестрогенії – в організмі виділяється велика кількість естрогенів.

Симптоми залізистої гіперплазії ендометрію.

• Порушується менструальна функція і в результаті з'являється патологічна маткова кровотеча.
• Менорагія – порушення менструального циклу, при якому турбує інтенсивну та тривалу кровотечу.
• Метрорагія – кровотеча виникає ациклічно, безсистемно.
• Затримка.
• У дівчат підлітків залізиста гіперплазія характеризується проривною кровотечею з великою кількістю згустків.
• Анемія, запаморочення, слабкість.
• Ановуляторний цикл та безпліддя.

Оперативне лікування залізистої гіперплазії ендометрію.

Хірургічне лікування полягає в тому, що видаляють деформовані ділянки слизової оболонки маткової, для цього використовуються два способи:

• Вишкрібання маткової порожнини;
• Операція із застосуванням методу гістероскопії.

Показаннями до операції є :

• Вік пацієнтки, коли ще здійснюються репродуктивні функції.
• Період перед клімаксом.
• Серйозні випадки, у яких спостерігаються рясні кровотечі.
• Виявлено у матці поліпи.

Уражену тканину ендометрію відправляють до лабораторії для діагностики. Після цього лікар може призначити найефективніші консервативні методи лікування.

Консервативна терапія залізистої гіперплазії ендометрію

Гормональний курс лікування

• Призначаються гормональні комбіновані контрацептиви Ярина, Регулон, Логест, Жанін, Марвелон. Курс терапії – 6 місяців.
• Призначаються чисті гестагени – препарати, які містять прогестерон Утрожестан, Дюфастон. З їхньою допомогою можна знизити вироблення яєчниками статевих гормонів. Лікарський засіб дозволено для жінки різного віку.
• Встановлюється внутрішньоматкова спіраль "Мірена". Вона має місцеву дію на матковий ендометрій. Важливо враховувати побічні діїданого методу - рясна кровотеча.
• Призначаються агоністи гонадотропіну – препарат Золадекс, Бусерелін. Такі препарати виписують жінкам під час менопаузи, а також після 35 років. До побічним ефектамвідносяться підвищена пітливість, припливи спека.
• Виписують курс вітамінів та мінералів, особливо вітамін В, С. Також необхідно приймати препарати, у складі яких міститься залізо – Мальтофер, Сорбіфер.
• Окремо призначають заспокійливі препарати – пустирника.

Крім основного лікування додатково жінка має пройти курс фізіотерапевтичних процедур – голкорефлексотерапію, електрофорез. Також необхідна лікувальна дієта, особливо якщо жінка страждає на зайву вагу. Так можна покращити стан хворої.

Лікування Дюфастоном

Добре зарекомендував себе гістогенний препарат, у ньому міститься достатня кількість прогестерону, здатного знизити рівень естрогенів. Препарат підходить для жінок різного віку, його можна застосовувати у репродуктивний період, а також під час менопаузи.

Початкова терапія триває близько 3 місяців, потім лікар обстежує хвору та приймає рішення про подальший курс. Дозування Дюфастона для жінки не більше ніж 5 г за один раз.

Таким чином, легше запобігти патології, ніж її позбутися. Для цього регулярно потрібно відвідувати гінеколога. Також добирати необхідні оральні контрацептиви. У жодному разі не запускати різні інфекційні та запальні процеси в органах малого тазу. Дуже важливо, щоб жінка постійно стежила за своїм здоров'ям, вела повноцінний спосіб життя та забула про шкідливих звичках. Якщо не вдалося вберегтися, необхідно подбати про своєчасне лікування.

• Види гіперплазії ендометрію

Гіперплазія ендометрію – це доброякісне утворення, представлене розростанням внутрішньої оболонки стінок матки, що призводить до їх ущільнення та збільшення об'єму органу. Основні причини, що ведуть до появи цієї патології, - це гормональні збої, хронічні хворобиу вигляді запалень органів малого тазу та різні патології статевої системи.Головна небезпека гіперплазії ендометрію – перехід його до розряду онкологічних захворюваньза відсутності правильного та своєчасного лікування.

Гіперплазія ендометрію матки – основна причина того, що жінка не може зачати чи виносити дитину. Якщо хвороба перебуває у занедбаному стані, це викликає безпліддя в останній стадії, гормональний дисбаланс та ракові пухлини. Відмінність видів гіперплазії полягає у перебігу хвороби, її симптомах та терапевтичних методах лікування.

Гіперплазія ендометрію, її причини

Невелике потовщення ендометрію – цілком природний процес. Він настає перед виходом з яєчника дозрілої яйцеклітини і у разі її запліднення продовжує розростатися та збільшуватися. Пізніше він стає своєрідним ложем майбутнього малюка. Якщо запліднення не настало, то зайвий ендометрій відмирає і виводиться з органів у вигляді менструації, а на його місці починає утворюватися новий.

Гіперплазію або гіпертрофію ендометрію в матці поділяють на:

Якісь яскраво виражені симптоми гіперплазії не властиві, виявити її можна тільки при огляді у гінеколога або при проведенні процедури УЗД. Дуже рідко вона може проявляти себе у вигляді ановуляторної кровотечі, що супроводжується затримкою місячних або нерівномірним циклом.

Причини, що провокують гіперплазію ендометрію, дуже різноманітні. Основні з них перебувають у галузі гормонального дисбалансу: проблеми у роботі щитовидної залози, надниркових залоз; цукровий діабет. Сприяють розвитку хвороби та підвищений артеріальний тиск, зайва вага, міома матки. Головна небезпека, якій загрожує ця хвороба – неможливість народити дитину. Патологічне порушення будови ендометрію та його надмірне зростання перешкоджають кріпленню плодового яйцядо стінок матки. Друга небезпека – перехід у злоякісну стадіюза відсутності правильного та своєчасного лікування.

Діагностика цього захворювання проводиться за допомогою ультразвукового дослідження, біопсії матки або ехогістеросальпінгографії

Повернутись до змісту

Симптоми гіперплазії ендометрію

Головні симптоми хвороби – вагінальні крововтрати, кров'янисті виділенняу середині циклу, його порушення. Протягом місячних можна спостерігати неоднорідність виділень, кров'яні згустки. великих розмірів, які є шматочками відмерлого ендометрію, виникає болючість при місячних.

Є ще кілька факторів, на які варто звертати увагу завжди. Це дозволить вчасно звернутися до лікаря та при підтвердженні діагнозу розпочати своєчасне лікування. Насамперед потрібно оцінити виділення. При гіперплазії вони мають нерегулярний характер, що мажуться, часто переходять у кровотечі. Цикл порушений, але найчастіше це проявляється у вигляді затримки менструації. У дуже поодиноких випадках, коли хвороба перебуває в занедбаному стані, можливі болі в паху або в області яєчників.

Наступна ознака гіперплазії - кровотеча, що змінюється виділеннями, що мажуться. Цей фактор може говорити про наявність багатьох захворювань статевої системи та всього організму, тому сильні виділення червоного кольору – це завжди привід негайно звернутися до лікаря. Під кровотечею варто розуміти виділення занадто яскравого кольору, досить рясні і безперервні протягом 2-3 тижнів. Їх характер залежить від віку жінки та її загального стану здоров'я. Вони бувають циклічними та ациклічними, що виникають незалежно від початку менструації. Можуть бути тривалими, до кількох місяців. Такі кровотечі найбільш небезпечні, оскільки разом з ними щодня втрачається невелика кількість крові. Вони характерні для жінок дітородного віку.

При осередковій формі клітини внутрішнього епітелію поширюються лише окремих ділянках, вони залишаються досить чутливими до впливу гормонів. На стінках матки з'являються потовщення, у яких є кісти. Якщо в них клітини продовжують ділитися і зростає ендометрій, утворюються поліпи. Без відповідного лікування вони можуть перерости в злоякісне утворення.

При менопаузі кровотечі проявляються у вигляді дуже сильних і нерегулярних місячних, що змінюються довгими виділеннями, що мажуть. У більш старшому віці, коли клімакс вже настав, виділення продовжують бути кров'яними, але дуже мізерними та тривалими. А ось для дівчат-підлітків збільшення ендометрію проявляється сильними крововтратами, що містять темні згустки. Мажучі виділення – ознака поліпів, а містять багато крові – залізистої гіперплазії та аденоматозу.

Нерегулярні місячні характерні у пубертатному віці, під час клімаксу та у жінок, які мають проблеми з обміном речовин. За інших випадках цикл правильний, з невеликими затримками. Болі при гіперплазії – перша ознака занедбаності хвороби та привід для негайного звернення до гінеколога. Лікар проводить огляд, призначає УЗД та різні дослідження тканин ендометрію, за їх результатами встановлюється точний діагноз, оцінюється стан ендометрію жінки.

Повернутись до змісту

Види гіперплазії ендометрію

У гінекології гіперплазія поділяється на кілька видів:

• просту:
• складну;
• просту та складну з атипією.

Проста гіперплазія ендометрію характеризується значним збільшенням залоз, при якому зберігається їхня первинна будова. Другий вид відрізняється нерівномірним скупченням залоз в ендометрії. На третьому вигляді товстий шар епітелію може містити ознаки атипії ядер. Атипія - це процес розпаду клітинного ядра, що найчастіше призводить до розвитку раку матки.

Форми гіперплазії також різні. Залізна - найпростіша, невинна і доброякісна. При ній ризик появи онкології становить від 2 до 6%. Клітини епітелію при ній діляться дуже активно, залози втрачають рівномірність, але не зростаються. Їх форма стає звивистою, вони розширюються, але досить легко залишають порожнину матки.

При залізисто-кістозній формі сильне розростання епітелію перешкоджає відтоку слизу, що провокує появу кістозних новоутворень у гирлах залоз. Кістозна форма відрізняється зростанням залоз і переходом їх у бульбашки, що містять усередині рідину, тобто в кісти. При цьому епітелій залишається здоровим, що перешкоджає переходу цього стану до злоякісної освіти.

Повернутись до змісту

Як проводять діагностику недуги?

Діагностика гіперплазії ендометрію – це найпоширеніша та інформативна процедура, що дозволяє встановити діагноз та побачити загальну картину захворювання. Проводиться з допомогою ультразвукового дослідження. Тут можна уточнити присутність поліпів, кіст, вогнищ запалення та ступінь товщини ендометрію. Це найбільш доступний метод обстеження, що має значну перевагу – безболісність. З недоліків можна назвати низьку інформативність проти іншими методами діагностики – трохи більше 60%.

Наступний метод – ехосальпінгографія. Вона покликана вивчити стан фалопієвих труб та їх прохідність, додатково можна побачити всі складові порожнини матки, що містять різні утворення. При біопсії, яку виконують у другій половині менструального циклу, можна досить точно встановити наявність гіпертрофії ендометрію, але якщо він не носить осередковий характер. Адже можливість взяття матеріалу вивчення саме з вогнища запалення дуже мала.

Найінформативніший метод обстеження – гістероскопія з подальшою біопсією. Ця процедура дає можливість взяти пробу ендометрію чітко з вогнища хвороби, провести широкий огляд стану внутрішніх шарів покриття матки та ретельно вивчити його склад.

При роздільному діагностичному вишкрібанні можна зрозуміти особливості та рівень розвитку захворювання та провести лікувальну процедуру. При цьому методі дослідження проводиться чищення внутрішнього шару як самої матки, так і цервікального каналу, а потім отриманий матеріал піддається ретельному гістологічному вивченню. Такі аналізи дуже точні та інформативні, за їх результатами встановлюється правильний діагноз, та обираються способи лікування.

Найперший і обов'язковий етап діагностики – вишкрібання порожнини матки. Таку процедуру проводять усім без винятку пацієнткам, які мають будь-яку стадію гіпертрофії ендометрію. Адже видалити уражені шари слизової оболонки можна лише за допомогою механічної дії.

Повернутись до змісту

Методи лікування гіпертрофії ендометрію

Лікувальна терапія гіперплазії поділяється на прийом медичних препаратівта оперативний вплив з подальшим використанням лікарських засобів. З медичних препаратів зазвичай застосовуються гормони та комбіновані оральні контрацептиви, що допомагають налагодити менструальний цикл. Це лікування покликане відновити гормональне тло за допомогою зменшення кількості естрогенів у тілі жінки, затримки розростання епітелію та боротьби з осередками захворювання.

Оральну контрацепцію зазвичай рекомендують молодим жінкам, що не народжували, або дівчатам підліткового віку, для яких характерний нерегулярний менструальний цикл. Піддаються такому лікуванню залізиста та залізисто-кістозна форми хвороби. Лікування за допомогою штучних аналогів прогестерону проводять жінкам будь-якого віку за всіх форм гіперплазії ендометрію. Але ці ліки зазвичай є доповненням до операційних методів лікування.

Вишкрібання внутрішніх шарів слизової оболонки матки проводиться різними методами та в різних обсягах. Воно може проводитися як діагностичної процедурита лікувальної. При вишкрібанні видаляється шар ураженого ендометрію, що допомагає зупинити кровотечі. Матеріал, отриманий за цієї процедури, підлягає обов'язковому гістологічному дослідженню.

Ще один метод операції – кріодеструкція. Використовується як лікувальна процедура, і як профілактичний метод виникнення гіпертрофії. В основі процедури лежить вплив на певну ділянку епітелію низькими температурами. Це веде до того, що пошкоджений шар слизової оболонки відторгається і виводиться з матки при місячних.

Крайній та складний метод хірургічного втручання – видалення матки. Проводиться така операція при атиповій формі хвороби жінкам, які досягли передменопаузного періоду. При цьому яєчники не видаляються, що дозволяє не порушувати гормональне тло пацієнтки. Повне видалення органів, включаючи придатки, показано у разі розвитку онкології та жінкам похилого віку.

http://lecheniemiomy.ru

Залізна гіперплазія ендометрію

В основі залізистої гіперплазії ендометріюлежать надмірно активні проліферативні процеси у залізистій тканині матки. Основною небезпекою гіперпластичних змін ендометрію є можливість їх прогресування та злоякісної трансформації. Тому важливість діагностики та лікування залізистої гіперплазії ендометрію диктується актуальністю збереження репродуктивного потенціалу жінки та профілактики раку ендометрію. Діагноз залізистої гіперплазії можна поставити лише за результатами гістологічного дослідження зразків ендометрію.

Причини розвитку залізистої гіперплазії ендометрію

Гіперпластична трансформація ендометрію може виникати у жінок будь-якого віку за наявності факторів ризику, але найчастіше зустрічається у перехідні періоди, пов'язані з гормональними змінами в організмі (у підлітків та пацієнток пременопаузального віку).

Фоновими генітальними процесами, що супроводжують розвиток залізистої гіперплазії ендометрію, є міома матки. синдром полікістозних яєчників, ендометріоз. ендометрити. Розвитку залізистої гіперплазії ендометрію нерідко передують гінекологічні операції, діагностичні вишкрібання ендометрію, аборти. Факторами ризику гіперпластичних процесів матки є відсутність в анамнезі у жінки пологів, відмова від використання гормональної контрацепції. штучне переривання вагітності. пізня менопауза.

До екстрагенітальних супутніх захворювань належать цукровий діабет. мастопатія. гіпертонія. ожиріння. захворювання щитовидної залози, печінки та надниркових залоз. Провідним моментом виникнення залізистої гіперплазії ендометрію є гіперестрогенія або тривалий вплив естрогенів при зниженні стримувального впливу прогестерону.

Класифікація гіперплазії ендометрію

За гістологічним варіантом виділяють кілька видів гіперплазії ендометрію: залізисту, залізисто-кістозну, атипічну (аденоматоз) та осередкову (поліпи ендометрію). Залізна гіперплазія ендометрію характеризується зникненням поділу ендометрію на функціональний та базальний шари. Кордон між міометрієм і ендометрієм виражена чітко, відзначається збільшена кількість залоз, але їхнє розташування нерівномірне, а форма неоднакова. При залізисто-кістозній формі гіперплазії частина залоз набуває кістозно-зміненого вигляду.

Для аденоматозу (атипової гіперплазії) властиві структурна перебудова та більш інтенсивна проліферація елементів порівняно із залізистою гіперплазією ендометрію, поліморфізм ядер, зменшення числа стромальних елементів. При локальній гіперплазії відзначається розростання залізистого та покривного епітелію разом з тканинами, що підлягають утворенню ендометріальних поліпів (залізистих, фіброзних, залізисто-фіброзних).

Найбільшу онконастороженість у гінекології викликають атипова та поліпозна гіперплазія, які розцінюються як передраковий стан. Загроза переходу аденоматозу до раку ендометрію становить близько 10%. Залізиста та залізисто-кістозна гіперплазія ендометрію менш схильні до озлоякісності. Така ймовірність зростає при їх рецидивному перебігу після вишкрібання ендометрію та неадекватності гормонотерапії.

Симптоми залізистої гіперплазії ендометрію.

Характерним симптомом залізистої гіперплазії ендометрію є розлад менструальної функції, що виражається патологічними матковими кровотечами. Серед форм менструальної дисфункції зустрічаються менорагії (циклічні кровотечі, що перевищують звичайні місячні за крововтратою та тривалістю) та метрорагії (ациклічні кровотечі різної тривалості та рясності).

Кровотечі при залізистій гіперплазії ендометрію виникають після незначної затримки менструації чи міжменструальний період. Для ювенільних кровотеч, що виникають при залізистій гіперплазії ендометрію у підлітків, характерний проривний характер із виділенням згустків. Тривалі та рясні кровотечі з часом сприяють розвитку анемії, слабкості, нездужання, запаморочення. Ановуляторний цикл що відзначається при залізистій гіперплазії ендометрію, супроводжується безпліддям.

Діагностика залізистої гіперплазії ендометрію

Оскільки прояви залізистої гіперплазії ендометрію не є специфічними лише для даної патології, питання повноцінної та точної діагностикинабувають особливої ​​важливості. При вивченні анамнезу гінеколог розпитує про спадковість, особливості перебігу менструального циклу, стан дітородної функції, використовувані методи контрацепції, перенесені загальні та гінекологічні захворювання.

Крім спільного гінекологічного огляду. діагностика залізистої гіперплазії ендометрію включає трансвагінальне УЗД. у процесі якого визначається товщина ендометрію, наявність поліпозних розростань. За допомогою УЗД-скринінгу виявляється контингент жінок, які потребують гістологічного підтвердження діагнозу залізистої гіперплазії ендометрію за допомогою проведення аспіраційної біопсії ендометрію або роздільного діагностичного вишкрібання.

Діагностичне вишкрібання виконується напередодні очікуваної менструації або відразу після її початку під контролем гістероскопії. Гістероскопія забезпечує проведення адекватного кюретажу та повне видалення патологічно зміненого ендометрію. Зіскрібки ендометрію піддаються гістологічному дослідженню. що дозволяє визначити тип гіперплазії та встановити морфологічний діагноз. При залізистій гіперплазії ендометрію інформативність діагностичної гістероскопії становить 94,5%, тоді як трансвагінального УЗД – 68,6%.

При залізистій гіперплазії ендометрію у пацієнтки досліджуються рівень прогестерону та естрогенів, за необхідності – гормони надниркових залоз та щитовидної залози. Допоміжну діагностичну роль грають гістерографія чи радіоізотопне сканування. Диференційну діагностикупри кровотечах, викликаних залізистою гіперплазією ендометрію, проводять з позаматковою вагітністю. трофобластичною хворобою. поліпами чи ерозією шийки матки. раком тіла матки, міомою матки.

Лікування залізистої гіперплазії ендометрію.

Процедура роздільного діагностичного вишкрібання порожнини матки служить першим етапом лікування залізистої гіперплазії ендометрію. Надалі з урахуванням результатів гістології підбирається схема гормонотерапії, спрямовану придушення подальшої проліферації ендометрію та усунення гормонального дисбалансу.

При залізистій формі гіперплазії ендометрію можуть призначатися КЗК (Ярина, Жанін, Регулон), гестагени (Утрожестан, Дюфастон) на 3-6 місяців. З успіхом у лікуванні залізистої гіперплазії ендометрію застосовується гестагеновмісна внутрішньоматкова система «Мірена», що надає місцеве лікувальне вплив на ендометрій. Використання агоністів гонадотропін рилізинг-гормону (аГнРГ) ефективно у жінок старше 35 років та перименопаузального періоду. Дані препарати викликають тимчасовий оборотний стан штучного клімаксу та аменореї.

Паралельно з гормональним лікуваннямпроводиться вітамінотерапія, корекція анемії, голкорефлексотерапія. фізіотерапія (електрофорез). Контрольне УЗД у процесі терапії виконується через три та шість місяців лікування; повторна біопсія ендометрію – після закінчення курсу. З метою стимуляції овуляторного циклу надалі застосовуються стимулятори овуляції.

У разі рецидиву залізистої гіперплазії ендометрію на тлі гормонотерапії у пацієнток, зацікавлених у дітородженні, можуть виконуватися абляція або резекція ендометрію за допомогою лазерних та електрохірургічних методик під гістероскопічним контролем. При залізистій гіперплазії ендометрії, ускладненій ендометріозом. міомою матки, а також у період клімаксу методом вибору може бути видалення матки: надпіхвова ампутація. гістеректомія або пангістеректомія.

Профілактика залізистої гіперплазії ендометрію.

Після завершення курсу лікування залізистої гіперплазії ендометрію особливу значущість набуває питання попередження її рецидиву та раку ендометрію. З цією метою рекомендується регулярні огляди гінеколога, консультація гінеколога-ендокринолога та підбір контрацепції, професійна підготовка та ведення вагітності у пацієнток. Від самої жінки, своєчасності її звернення до фахівця та виконання приписів лікаря, значною мірою залежить прогноз залізистої гіперплазії ендометрію.

Залізна гіперплазія ендометрію - лікування в Москві

http://www.krasotaimedicina.ru

Залізна гіперплазія ендометрію – це процес розростання ендометріоїдної тканини за рахунок зміни структури клітин залоз внутрішнього шару матки.

Залізна гіперплазія ендометрію є патологічним розростанням внутрішнього шару матки.

Опис захворювання

У фізіологічному стані залізисті клітини ендометрію представлені у вигляді вертикальних трохи розширених смужок. У разі проліферативних змін клітини розширюються, просвіт різко зростає. Структура ендометріоїдної тканини також зазнає змін. Залізи стають звивистими, типова форма їх не простежується, вони зливаються між собою, утворюючи конгломерати порожнин.

Нормальне функціонування ендометрію залежить від особливостей гормонального фонужінки. Протягом життя він зазнає серйозних змін, пов'язаних з інволютивними та запальними процесами в жіночій статевій сфері.

У випадках коли превалювання естрогенного впливу стає критичним і виходить з-під контролю організму, в ендометрії розвиваються пристосувальні процеси. Вони таки полягають у залізистій перебудові структури тканин слизової матки. Оскільки залози гормонально активні, всі вони активно реагують на природні фізіологічні зміни у організмі. Так з'являються клінічні ознаки хвороби.

Форми захворювання

Гіперпластичні зміни у тканинах не однорідні. Через неоднакову структуру залізистої перебудови слизової оболонки матки виділяють кілька форм хвороби.

Найбільш поширена форма захворювання – проста залізиста гіперплазія

До них належать такі варіанти гіперплазії.

• Проста залізиста гіперплазія ендометрію. Ця форма хвороби є щодо сприятливою. Характерні зміни стосуються лише поверхневих залоз внутрішнього шару матки. Хоча клітини і характеризуються наявністю проліферативного зростання, проте залізиста трансформація не переходить на міометрій. Зберігаються чіткі межі обох шарів матки. Однак типове розташуваннязалоз різко порушується, вони значно збільшуються у розмірах, що веде до грубих функціональних змін. Малігнізація ця форма хвороби практично не схильна, ступінь ризику не більше 1 відсотка.
• Залізисто-кістозна гіперплазія ендометрію. Ця форма є класичним продовженням прогресу легкої простої гіперплазії. Виникає у разі деформації залізистих клітин як проліферативного характеру, а й із формуванням кістозних порожнин. Вони представлені у вигляді неправильної форми наповнених естрогенсодержащей рідиною бульбашок. Залізисто-кістозна гіперплазія ендометрію веде до впровадження кістознозмінених структур у міометрій, згладжуючи при цьому природні межі шарів матки. Проте ця форма вкрай рідко призводить до ракової перебудови.
• Активна залізиста гіперплазія ендометрію. Це занедбана форма хвороби. Типові яскраві клінічні проявина фоні активного проліферативного зростання залізистих клітин. Цей прогрес супроводжується сильними естрогеновими впливами на організм жінки. Через інтенсивне зростання процес поділу клітин може піти неправильно. Це призведе до формування диспластичних тяжких змін, а потім швидко з'являється рак.

При залізисто-кістозній гіперплазії ендометрію відбувається утворення кістозних порожнин

• Атипова залізиста гіперплазія ендометрію. Ця форма характеризується високим ступенем проліферативного зростання залоз. При цьому формуються гіперпластичні аденоматозні зміни, що призводить до повної структурної деформації внутрішнього шару матки. Аденоматоз швидко поширюється на міометрій, з'являються ознаки атипового зростання, що є прямою загрозою малігнізації. Дана форма хвороби може мати дифузний характер, тобто поширюватися по всій слизовій оболонці матки, а також можливий осередковий процес з наявністю передумов до вузлоутворення в цих зонах.
• Залізисто-поліпозна гіперплазія ендометрію. Цей процес має осередковий характер. У слизовій оболонці відбувається проліферація залоз нерівномірно. Гіперпластичні процеси формуються осередками на тлі щодо сприятливої ​​структури поряд розташованих тканин. Зовні екзофітне зростання залізистих структур нагадує поліп. В осередках є значна концентрація естрогенів. Поліп характеризується строго екзофітним зростанням, не проникаючи всередину ендометріоїдного шару матки. У вогнищах часто виникає порушення мітотичних процесів. Внаслідок цього поліп становить серйозну загрозу раковій трансформації.

У деяких ситуаціях встановити точну форму хвороби неможливо. На фоні простої залізистої гіперплазії відзначаються осередки атипового зростання, які супроводжує аденоматозний поліп. Така форма хвороби не укладається в типову картину якогось із видів гіперплазії, тому називається - складна.

Залізисто-поліпозна гіперплазія має високий ризикпереродження в рак

Причини захворювання

Точний пусковий механізм хвороби не встановлено. Це завдання складне, тому що не можна виявити часовий проміжок, коли саме відбулася гіперпластична деформація перших залоз. Сам процес збільшення ендометріоїдних клітин залежить виключно від одного фактора – надлишку естрогенного впливу в організмі.

Існують сприятливі фактори, які сприяють залізистій гіперплазії. До них можна віднести:

• будь-які хвороби яєчників, особливо кістозні та пухлинні процеси;
• багаторазові аборти;
• хламідіоз;
• міома матки;
• гормональна контрацепція, особливо у віці старше 30 років;
• передклімактеричний період;
• безконтрольна зміна статевих партнерів

Хламідіоз провокує розвиток залізистої гіперплазії ендометрію.

Зазвичай причина хвороби в результаті складна, багатофакторна, що складається з кількох пускових елементів серед станів, що привертають. Непрямо посилюють гіперестрогенемію деякі соматичні хвороби. Їх можна перерахувати так:

• гіпертонічна хвороба;
• венозний застій у малому тазі;
• цукровий діабет;
• ожиріння;
• серцева недостатність;
• гіпотиреоз.

Симптоми захворювання

Клінічні прояви залежать від рівня ураження ендометрію. При дифузних процесах симптоми виражені переважно, при осередкових, якщо є одиночний поліп, протікають непомітно. Тим не менш, існує низка ознак, які постійно супроводжують залізисту гіперплазію. Ці симптоми можна так:

При залізистій гіперплазії ендометрію з'являються тягнучі болівнизу живота

• рясні міжменструальні кров'яні виділення;
• невеликі тягнучі болі над лобком;
• кровомазання у менопаузі;
• кровотечі "прориву" - різкі дуже рясні в середині циклу, типові для молоді;
• слабкість, стомлюваність;
• вторинне зниження гемоглобіну.

Основний симптом, на усунення якого і буде направлено лікування, типовий для всіх форм залізистої гіперплазії – кровотеча зі статевих шляхів жінки. Через особливості гіперпластичних процесів та віку хворої виділення крові може бути помірним або дуже сильним.

Якщо процес дифузний, то в результаті надлишку продукції естрогену і залоз, що реагуються на це, буде спостерігатися поліменорея. Якщо є одиночний поліп, то в міру зростання, у ньому може утворитися арозія великої судини. Це призведе до раптової непередбачуваної кровотечі. Той самий поліп, але невеликий, може довгий час взагалі ніяк себе не проявляти.

Одиночний поліп ендометрію може спровокувати велику кровотечу

Особливе занепокоєння викликають не самі кровотечі, а наслідки у вигляді анемії, які ними зумовлені. У жінки, що навіть отримує специфічне лікування, з'являються запаморочення, різка слабкість. Симптоми виражені аж до того, що страждання хворої приковують її до ліжка через низький гемоглобін. У цій ситуації лікування без переливання еритроцитарної маси не допоможе.

При атиповій формі може статися малігнізація. До неї ж здатний привести і одиночний поліп, який ніяк не проявляв себе. Ракове переродження – завжди смертельно небезпечна подія. Причому початок ракової перебудови завжди непомітний, лише потім посилюються кровотечі та з'являються симптоми інтоксикації. Тому якщо виявлено поліп в ендометрії, він підлягає якнайшвидшому видаленню.

Діагностика захворювання

Основний спосіб доказу наявності гіперпластичного процесу – це гістологічне дослідження. Отримати матеріал можна двома способами – діагностичним вишкрібанням та прямою біопсією під візуальним контролем під час гістероскопії. Ці два методи дозволяють найточніше діагностувати хворобу.

Діагностика проводиться шляхом вишкрібання порожнини матки

Додатково перед проведенням інвазивних втручань можна застосувати такі дослідження:

• загальне дослідження крові - простий скринінговий метод, що дозволяє виявити рівень формених елементів крові;
• аналіз біохімічних показників – заліза сироватки, острофазових білків;
• ультразвук - можна виявити поліп і побічно судити про товщину ендометрію;
• томографія за допомогою комп'ютера органів у малому тазі.

Додатковими неінвазивними методами виявляються лише непрямі ознаки. Навіть якщо виявлено поліпа, то потрібна гістологічна верифікація для уточнення його структури.

Лікування захворювання

Існує два варіанти терапії хвороби – консервативний та оперативний. Перший спосіб передбачає лікування за допомогою гормональної терапії, другий – радикальне видалення матки

Лікування гіперплазії здійснюється за допомогою гормональних препаратів

Перш ніж починати консервативне лікуваннянеобхідно виконати гістологічне дослідження слизової матки Це досягається за допомогою діагностичного вишкрібання. Цей діагностичний метод поєднує і виявлення хвороби та лікування одночасно. У момент проведення процедури видаляється частина слизової оболонки. Іноді навіть цього досить для усунення кровотечі.

Лікування медикаментозними засобамивключає наступні категорії препаратів:

• гормональна терапія гестагенами – Норколут, Дюфастон;
• комбінована протизаплідна терапія - Дивіна, Силует, частіше застосовують у молодих жінок;
• замісне лікування гормонами - Дівітрен, Тіболон, що застосовуються в клімаксі;
• інгібітори гормонів гіпофіза – Бусереліну;
• засоби для боротьби з анемією – препарати заліза, у важких випадках – переливання компонентів крові.

Терапія залізистої гіперплазії ендометрію включає призначення Бусереліну

Медикаментозне лікування приносить лише тимчасовий ефект, допомагаючи впоратися зі швидкою проблемою – нормалізувати менструальний цикл, усунути дефіцит заліза чи подолати безплідність. Проте хвороба хоч і сповільнить прогресію, але не зупиниться.

Радикальне лікування, спрямоване на усунення гіперплазії, – це хірургічне видалення матки.

Профілактика захворювання

Головні профілактичні заходи спрямовані на оздоровлення організму жінки та своєчасне проходження діагностичних процедур.

До них відносяться:

• регулярне спостереження гінекологом;
• застосування сучасних засобів контрацепції;
• уникати абортів;

Для запобігання розвитку залізистої гіперплазії ендометрію слід використовувати сучасні методиконтрацепції

• регулярний контроль перебігу вагітності з метою недопущення ускладнень;
• постійна фізична активність та регулярний секс для усунення застою в малому тазі;
• відмова від нікотину та алкоголю;
• своєчасне ультразвукове обстеження.

http://bolezni.com

«Золотим стандартом» у лікуванні залізистої гіперплазії ендометрію у пацієнток різного віку служить призначення синтетичних прогестинів.

Застосування синтетичних прогестиніввикликає секреторну трансформацію залізистої гіперплазії (включаючи атипічну гіперплазію), що завершується «секреторним виснаженням» та переходом слизової оболонки в атрофічний стан. Подібний ефект прогестин обумовлює і припинення маткових кровотеч.

Ефективність прогестинотерапії в усуненні гіперпластичних змін ендометрію досить висока і становить за даними різних авторів 55-82% вилікування. Морфологічною ознакою прогестинового впливу на гіперплазований ендометрій є його стан, що описується як «залізиста регресія».

Остання описується як феномен вираженої секреторної трансформації залоз, що супроводжується зменшенням їх числа та розмірів, сплощенням епітеліальної вистилки та атрофією.

У стромі можуть спостерігатися децидуаподібні зміни. Такою є розгорнута морфологічна картина змін ендометрію при постійному прийомі середніх та високих доз препаратів наприкінці лікування тривалістю 6–8 тижнів.

На клітинному рівні ефект прогестинів виявляється у придушенні мітозів та синтезу РНК (стимульовані естрогенами), а також зниженні рівнів цитоплазматичних та ядерних рецепторів до естрадіолу та прогестерону. Вміст ферментів - 17-β-естрадіол-і 20-α-дигідропрогестин-дегідрогенази - має тенденцію до зниження.

На системному рівні високі дози прогестинів (наприклад, медроксипрогестерону ацетат) пригнічують активність гіпоталамо-гіпофізарного комплексу, що проявляється зниженням секреції ФСГ і особливо ЛГ, і як наслідок розвивається зниження естрогенного фону в організмі пацієнтки.

Іншою важливою обставиною, яку слід враховувати при призначенні прогестинів, служить той факт, що прогестерон сам по собі здатний зв'язуватися не тільки зі своїм рецептором і таким шляхом проявляти специфічний гормональний ефект, але може, меншою мірою, з'єднуватися і з іншими рецепторами стероїдними, блокуючи їх, що проявляється антиестрогенним, антиандрогенним і антимінералокортикоїдним ефектами .

Можна вважати, що така здатність до зв'язування з широким спектром рецепторів стероїдів мають і синтетичні прогестини, похідні молекули прогестерону і нортестостерону. Звідси випливає, що, крім специфічного гормонального ефекту, у цих сполук, як і у прогестерону, можуть спостерігатися ознаки впливів, обумовлених таким «неспецифічним» зв'язуванням стероїду з рецептором.

Цією властивістю молекули прогестинів може бути пояснено терапічний ефект прогестинів, обумовлений не тільки їх потенціалом, що реалізується через зв'язування зі «своїм» рецептором, але й активністю їх молекули по відношенню до інших лігандів. Тим не менш, завдяки високому афінітету молекули прогестинів до рецепторного білка прогестерону, домінуючим впливом цих препаратів на тканини-мішені буде прогестероновий ефект.

Так, наприклад, при лікуванні недостатності лютеїнової фази менструального циклу, що проявляється вторинною аменореєю, або порушенням ритму менструального циклу, що поєднується з матковою кровотечею, позитивного лікувального ефекту можна досягти призначенням будь-якого прогестину. Однак перевагу слід віддати препарату з високою виборчою прогестиновою активністю і не має інших паралельних ефектів.

У клінічних ситуаціях, коли потрібно створити виражену протидію естрогенному впливу та забезпечити регрес залізистої гіперплазії ендометрію, вибираються прогестини з високою антиестрогенною активністю. При необхідності придушити овуляцію вибирають прогестини з високою антигонадотропною активністю. Зазвичай молекули прогестинів з високою потенцією пригнічувати секрецію гонадотропінів одночасно мають і виражені антиестрогенні властивості. Якщо в клінічній картині, крім високого естрогенного фону, є ознаки гіперандрогенії, то показано призначення прогестинів, які мають антиандрогенний ефект.

З урахуванням цих міркувань важливо наголосити, що, наприклад, компенсувати недостатність жовтого тіламоже будь-який прогестин, але для повністю адекватної терапії слід вибирати препарат, що може, крім основного ефекту, пом'якшити прояви супутніх гормональних порушень (гіперандрогенія, мастодинія та ін.).

Гормонотерапія гіперпластичних процесів.

Гормонотерапія гіперпластичних процесів в ендометрії та обумовлених ними маткових кровотеч проводиться як патогенетична дія, в основі якої лежить створення вираженого антиестрогенного впливу на ендометрій у вигляді зниження проліферативної активності епітелію залоз, розвитку секреторної трансформації слизової оболонки, появі в ній різного ступеня вираженості до зупинки маткової кровотечі. Одночасно такий лікувальний вплив пригнічує активність гіпоталамо-гіпофізарного комплексу, викликаючи пригнічення гонадотропної активності, зниження стероїдогенезу в яєчниках і, як наслідок, зниження естрогенного фону в організмі пацієнтки.

При виявленні патологічних процесів у порожнині матки (підслизові вузли міоми, поліпи), а також у придатках матки ( цистаденоми, кісти яєчників, тривалі піосальпінгси) насамперед вирішується питання про хірургічному лікуванніцієї патології. Останнє є неодмінною умовою успішної гормональної терапії гіперменструального синдрому, який проводиться на другому етапі у цих хворих.

Така тактика вважається "класичною" і цілком виправдала себе. Водночас слід враховувати і той факт, що з появою високоактивних прогестинів (левоноргестрел або його комбінація з етинілестрадіолом) деякі позиції в цій тактиці можуть переглядатися, зокрема, звуження показань до хірургічного втручання. Наприклад, за наявності дрібних субмукозних вузлів міоми, невеликих одиночних поліпів у слизовій оболонці стало можливим проведеннягормонотерапії цими препаратами у циклічній схемі або у постійному режимі.

При кровомазанні, що зберігається, можливе збільшення добової дози до 2 або навіть до 3 таблеток, з поступовим зниженням дози після досягнення клінічного ефекту. Тривалість лікування визначається індивідуальними особливостями, але не має бути меншою за 6 місяців. Такий підхід виправданий у пацієнток із ускладненим соматическим статусом, які мають проведення хірургічного втручання може бути пов'язані з ризиком серйозних ускладнень.

Сучасні лікарські форми гормональних препаратів.

Сучасні лікарські формигормональних препаратів дозволяють проводити як системне лікування прогестинами, що приймаються внутрішньо, так і місцевий вплив (Левоноргестрелом), коли препарат доставляється безпосереднє в порожнину матки (внутрішньоматковий контрацептив «Мирена»).

При системному впливі, з метою антиестрогенного впливу на слизову оболонку порожнини матки, застосовуються препарати з прогестиновою активністю, наприклад Дюфастон, Медроксипрогестерону ацетат (МПА) або високодозні стероїдні протизаплідні засоби (Нон-овлон, Овідон, Мікрогінон).

Можливість забезпечення вираженого антиестрогенного впливу на ендометрій, що призводить до припинення маткової кровотечі, секреторної трансформації слизової оболонки та появи в ній ознак атрофії при достатньо тривалому лікуванні- все це, а також хороша переносимість препаратів дає змогу охарактеризувати лікування прогестинами як метод вибору.

Після припинення маткової кровотечі (виділень) необхідно сформувати правильний ритм менструального циклу. При цьому слід прагнути відновити звичайну для даної пацієнтки тривалість міжменструального інтервалу та зменшити тривалість та величину крововтрати під час менструації. Останнє досягається приєднанням естрогенів до терапії прогестинами або призначенням комбінованих ( естроген-прогестинових) протизаплідних препаратів.