Про біопсію ворсин хоріону – опис нового методу пренатальної діагностики у подробицях

Зріла плацента має вигляд диска діаметром 12-20 см, товщиною 2-4 см, вагою 500-600 г. У плаценті розрізняють: хоріальну (плодову) та базальну (материнську) поверхні (пластинки). Між ними розташовується ворсинчастий хоріон (паренхіма плаценти), плацентарні перегородки та острівці екстравілізних трофобластичних клітин. Пуповина прикріплюється в центрі хоріальної платівки або дещо ексцентрично. Оболонки в нормі відходять від краю плаценти.

Хоріальна платівказовні вистелена амніональним епітелієм, зазвичай кубічним, який може ставати циліндричним або плоским. Клітини розташовані на БМ. Під нею лежить щільна сполучна тканина, у якій є плодові судини. Між хоріальною платівкою та інтервілезним простором розташовується субхоріальний фібриноїд (шар Лангханса).

Базальна платівкавідокремлює плід від матки. Вона утворюється за рахунок компактного шару базальної децидуальної оболонки, в яку вростають ворсини, що закріплюють. У ній є два шари фібриноїду - шар Рора (внутрішній у напрямку до плоду) і шар Нітабуха (зовнішній, розташовується між базальною платівкою, децидуальними клітинами та залозами ендометрію). Між двома шарами фібриноїду видно якірні ворсини, вогнища екстравіллезних трофобластичних клітин, розсіяні мізерні лімфоїдноклітинні інфільтрати та материнські кровоносні судини (спіральні артерії та вени).

Термін «фібриноїд» використовується для опису безклітинного, еозинофільного матеріалу, який утворюється плодовими та материнськими компонентами та складається з продуктів дегенерації клітин, гіалуронової, сіалової кислот, імуноглобулінів, альбумінів та ін. Фібриноїд є механічним підтримуючим каркасом, а також імунологічним бар плаценту від материнських імунологічних реакцій Фібриноїд виявляється також в інтервілезному просторі, подекуди зливаючись з ворсинами. Протяжність фібриноїду у всіх цих полях варіабельна та не обов'язково вказує на патологію. Це відноситься і до відкладень фібриноїду в субхоріальному просторі та в базальній платівці.

Плацентарні перегородки та острівці екстравілізного трофобласту. Протягом ембріогенезу більша кількість трофобласту йде на побудову ворсин. Екстравілезний трофобласт формує хоріальну пластинку, гладкий хоріон, перегородки та острівці. Перегородки відходять від базальної платівки та поділяють плаценту на котилідони (частки або часточки). Вони рідко доходять до плодової пластинки і складаються з екстравілізних трофобластичних клітин (так звані Х-клітини). Острівці екстравілізного трофобласта розташовуються безладно протягом між материнською та плодовою пластинками. Вони побудовані з Х-клітин, фібриноїду та кількох децидуальних клітин. Х-клітини мають секреторну активність, у зв'язку з чим у центрі острівців часто утворюються кісти діаметром від 4 см і більше.

Паренхіма плаценти (ворсинчастий хоріон, котилідони)представлена ​​стовбуровими ворсинами з дрібнішими, ніж у хоріальній платівці, плодовими судинами, проміжними, термінальними ворсинами та міжворсинчастим простором. У зрілій плаценті є 10-40 котиледонів (плацентонів). У центрі кожного котиледону розташовується невелика кількість тісно упакованих мезенхімальних (ембріональних) та незрілих проміжних ворсин, на периферії – зрілі проміжні та термінальні (кінцеві) ворсини. Наприкінці вагітності ворсинчасте дерево представлене в основному стовбуровими та кінцевими ворсинами.

Усі ворсини мають загальний план будівлі. Поверхня ворсини утворена СТФ, за ним слідує ЦТФ. Трофобластічна БМ (ТФБМ) відмежовує СТФ та ЦТФ від строми ворсин. СТФ має нерівномірну товщину і складається з декількох зон, без різких кордонів, що переходять одна в одну: епітеліальні пластинки, синцитій, що не містить ядер, синцитій з рівномірним розташуванням ядер і синцитій з накопиченням ядер. Епітеліальні пластинки формують частину синцитіокапілярних мембран (СКМ) – місце контакту стінки капіляра у термінальній ворсині із шаром цитоплазми хоріального епітелію. Синціокапілярні мембрани є спеціальними полями газообміну між матір'ю та плодом. До 32 тижня вагітності їх кількість невелика, до кінця вагітності вони є у 20% ворсин. Ділянки з накопиченням ядер у СТФ поділяють на синцитіальні проліферуючі вузлики та синцитіальні містки. Синцітіальні вузлики (СУ) утворені скупченням ядер, розташованих у 2-3 пласти один над одним. Вони можуть вибухати чи, навпаки, вдавлюватися в строму ворсини, у разі їх називають синцитіальними нирками (СП). Під синцитіальними містками розуміють синцитіальні зв'язки між суміжними ворсинами того самого ворсинчастого або сусіднього дерева. В області містків можуть зустрічатися судини, що здійснюють зв'язок між капілярами сусідніх ворсин. Необхідно підкреслити, що ці структури однаково виглядають на тангенціальних зрізах.

Цитотрофобласт - це уривчастий клітинний шар, розташований під СТФ. Клітини ЦТФ, або клітини Лангханса, персистують до кінця вагітності, але їх кількість значно зменшується. У зрілій плаценті близько 1/5 поверхні ворсин мають двошаровий трофобласт.

Строма ворсин складається з фібробластів, ретикулярних клітин, клітин Кащенко – Гофбауера (КГ клітини), колагенових, ретикулярних волокон (еластичні волокна не зустрічаються) та міжклітинної речовини. У термінальних ворсинах строма представлена ​​розширеними синусоїдами, утвореними ретикулярними клітинами та одиничними колагеновими волокнами.

Стовбурові (опорні) ворсини(20-25% від усіх ворсин) беруть початок від хоріальної платівки і продовжуються приблизно на 2/3 товщини плаценти. Вони поділяються на гілки 1-3-го порядку залежно від діаметра та типу плодових судин. Стовбурові ворсини 1-го порядку локалізуються в субхоріальному просторі. Це відносно короткі та широкі ворсини з щільною сполучнотканинною стромою, центрально розташованими артеріями та венами. Вони вистелені одношаровим СТФ, який часто витончений, нерідко з великими дефектами, закритими фібриноїдом. Стовбурові ворсини 2-го порядку за будовою близькі до вищеописаних, але мають менший діаметр, а плодові судини - більш тонку стінку, наближаючись до дрібних артерій і вен. Ці ворсини гілкуються. Стовбурові ворсини 3-го порядку містять артеріоли та венули, розрізнити які за будовою складно.

Проміжні ворсиниділяться на зрілі та незрілі Незрілі проміжні ворсини (0-5% всіх ворсин) є продовженням стовбурових ворсин. З'являються близько 8-го тижня вагітності, переважають у недоношених плацентах. Вони неправильної форми, з пухкою ретикулярною стромою, капілярами та численними каналами, що містять КГ-клітини. Хоріальний епітелій переважно двошаровий, з добре помітними ЦТФ клітинами. На поверхні можуть утворюватися СУ. Цей відділ хоріону забезпечує розгалуження та лінійне зростання хоріального дерева. Зрілі проміжні ворсини (приблизно 25%) відходять від незрілих проміжних ворсин. Вони довгі, тонкі, з кровоносними судинами, що не мають середньої та адвентиційної оболонок, з рідкими стромальними каналами, без КГ-клітин. Ці ворсини мають ендокринну та метаболічну активність і регулюють мікроциркуляцію.

Термінальні ворсини(50% і більше) - кінцеві (на кшталт гілок винограду) розгалуження зрілих проміжних ворсин Вони мають багато капілярів, венозні синусоїди і є основним місцем газообміну між плодом і матір'ю і разом з периферичними проміжними ворсинами беруть участь в обміні речовин,

Мезенхімальні (ембріональні) ворсини- це великі, багатолопатеві ворсини, що становлять основу паренхіми плаценти у перші 7-8 тижнів вагітності. Вони мають ретикулярну строму, що зберігається до 14 тижнів численні стромальні канали, в яких містяться КГ-клітини. Стромальні канали є нормою, а чи не ознакою набряку.

Морфологічне дослідження плаценти дозволяє виявити різні зміни.

Основним критерієм диференціальної діагностикиз прижиттєвими змінами є поширеність морфологічних змін, оскільки вони мають переважно осередковий характер. Ворсини зазнають вторинних змін внаслідок облітерації фетальних судин та зниження перфузії плаценти.

Велика (збільшена) плацента (гіперплазія, гіпертрофія плаценти, гігантська плацента). У зв'язку з непостійною кількістю крові у плаценті плацентарна вага не може бути точним маркером для визначення великої або маленької плаценти. Більш точним показником є ​​плодово-плацентарний коефіцієнт (ППК) – відношення маси плода до маси плаценти, який при доношеній вагітності дорівнює 7,0 (1:7). Збільшеною вважається плацента, якщо її маса на 100-150 г перевищує середні показники цього терміну вагітності, тобто. при доношеній гіперплазованій вагітності є плацента вагою 750 г і більше, з ППК - менше 1:4.

Макроскопічно: плацента бліда, набрякла. Мікроскопічно: ворсини збільшені, добре видно обидва шари трофобласта, строма надмірна, з великою кількістю КГ-клітин, нерідко набрякла. У плодових судинах є ядерні еритроцити. Велика плацента зустрічається при ГБН, деяких внутрішньоутробних інфекціях (токсоплазмоз, сифіліс, парвовірус В19, ЦМВІ, краснуха); цукровому діабеті(СД) та гестаційному діабеті; ВПР плода (особливо застійних пороках серця та кістозно-аденоматозному пороку легень); уроджених пухлинах плода (нейробластома, тератома, лейкемія); уродженою неімунною водянкою плода; уродженому нефротичному синдромі; трансфузійному синдромі близнюків; пухлинах плаценти, синдромі Відемана - Беквіта та ін.

Маленька плацента (гіпоплазія плаценти). Маленькою називається плацента, якщо її маса на 2 сигмальні відхилення менше норми, тобто. при доношеній вагітності маса такої плаценти менше 300 г, а ППК - більше 1:7. Макроскопічно: вона тонша за нормальну, в ній можуть бути численні старі інфаркти. Мікроскопічно: характерні переважання малих ворсин, звуження просвіту судин ворсин, осередковий або дифузний фіброз та гіаліноз строми. Маленька плацента спостерігається при гестозі, гіпертонічної хвороби, хронічної серцевої та ниркової недостатностіу матері, вираженої гемолітичної анеміїплода, трисомія 13 і 18, куріння матері. Поєднується з вадами посліду та плоду. Крайній рівень гіпоплазії плаценти може бути причиною внутрішньоутробної загибелі та недорозвинення плода.

У ХІХ ст. були зроблені спроби з'ясувати походження різних структур плаценти; у 60-70-х роках. ХІХ ст. це завдання було вирішено П. А. Ленінським та Т. Ланггансом, які встановили фетальне походження епітеліального покриву хоріону. Відмінною особливістю ембріогенезу плацентарних ссавців, у тому числі людини, є раннє виникнення та швидкий розвиток трофобласту. Вже на перших етапах дроблення зиготи і далі, на стадії морули, відокремлюються і помітні два типи клітин: поверхнево розташовані, що утворюють трофобласт, і внутрішні більш темні клітини, що формують власне ембріобласт. Трофобласт ще не імплантованого зародка, що є зачатковим матеріалом хоріального епітелію, тією чи іншою мірою виконує трофічну функцію. Імплантація ж є тим рубежем, з якого починається перетворення зачаткового трофобласту на хоріальний епітелій, який разом із позазародковою мезенхімою формує ворсинчастий хоріон.

На 6-7-му добу розвитку зародка починається процес імплантації, у якому трофобласт, впроваджуючись у слизову оболонку матки, грає провідну роль.

За допомогою гістолітичних ферментів, що виділяються, трофобласт руйнує тканини слизової оболонки матки на невеликій прилеглій ділянці, при цьому зникають не тільки епітелій і сполучна тканина матки, але і стінки судин, і, таким чином зародок виявляється оточеним материнською кров'ю. Причому прикріплення та інвазія яйця відбуваються тільки в тій ділянці, де на підставі епітелію матки проходить велика кровоносна судина, тобто вибір місця імплантації обумовлений створенням найбільш сприятливих умовмікрооточення та перенесення хімічних речовин, особливо видалення вуглекислоти. Починаючи з 9-10-го дня розвитку розмноження трофобласта стає настільки інтенсивним, що нова генерація клітин ЦТБ, що мітотично діляться, витісняє імплантаційний «плазмодій» і формує власне синцитіальний шар. У трофобласті з'являються дрібні порожнини (лакуни), які внаслідок ерозії дрібних судин і капілярів надходить кров матері. Тяжі та перегородки трофобласта, що розділяють лакуни, називають первинними ворсинами. З їхньою появою бластоцисту називають плодовим міхуром.

До кінця 2-го тижня вагітності (12-13-й день розвитку) з боку хоріону в первинні ворсини вростає сполучна тканина, у результаті утворюються вторинні ворсини.

Основу цих ворсин становить сполучна тканина, а зовнішній покрив утворений трофобластом. З 3-го тижня розвитку зародка починається період плацентації, який характеризується васкуляризацією ворсин і перетворенням вторинних ворсин на третинні судини, що містять. Процесу васкуляризації ворсин супроводжує зниження темпів зростання та диференціювання епітелію хоріону. У ранньому ангіогенезі виділяють два основні процеси: 1) диференціація ангіобластів із трофобласту; 2) з'єднання ангіобластів у щільні тяжі та в судинну мережу. Надалі відбувається вростання ангіобластичних компонентів у первинні ворсини та їх розгалуження. З 14-го по 20-й день спостерігається інтенсивна проліферація трофобласта, внаслідок якої остаточно встановлюється циркуляція крові у новостворених лакунарних порожнинах, що становлять разом міжворсинчастий простір.

Васкуляризація ворсин і перетворення вторинних ворсин на третинні не відбуваються одночасно і рівномірно по всій поверхні хоріону. Третичні ворсини стають товстішими, у них чітко виявляються два шари епітелію. Сполучнотканинна строма ворсин представлена ​​безбарвною масою з рівномірною мережею ніжних колагенових волокон та двома типами клітин.

Серед клітинних елементів великих ворсин переважають фіброцити, у середніх та дрібних ворсинах – гістіоцити. Кількість клітин Кащенко – Гофбауера (плацентарних макрофагів) досить велика, але вони мають невеликі розміри та неправильну форму. До строми ворсин примикає базальна мембрана трофобласту. Кровоносні капіляри, що утворюються в багатьох ворсинках, зазвичай проходять відразу ж під епітелієм. При поєднанні гілок судин пуповини з місцевою мережею кровообігу встановлюється циркуляція ембріональної крові в третинних ворсинах, що збігається з початком серцевих скорочень зародка (21 день розвитку). Формування плодово-плацентарного кровообігу є важливим етапом морфогенезу плаценти. Розтин спіральних артерій матки внаслідок вростання ЦТБ у стінку судин децидуальної оболонки зазвичай відбувається наприкінці 6-го тижня вагітності та обумовлює виникнення матково-плацентарного кровообігу.

Таким чином, у середині першого триместру антенатального розвитку трофобласт з його ворсинками та позазародковою мезенхімою формують хоріон, що є високоспеціалізованим, потужно розвиненим органом. Поверхня хоріона, звернена у бік порожнини матки, втрачає ворсинки, формуючи таким чином гладкий хоріон. Диференціювання хоріону на гладкий та гіллястий відбувається протягом першого триместру та пов'язане з різними умовами кровопостачання.

Протягом усього терміну виношування дитини майбутні мами здають аналізи та проходять різні обстеження для того, щоб медики мали максимально точні дані про перебіг вагітності та могли вчасно реагувати на будь-які, навіть незначні відхилення. Біопсія ворсин хоріону - це також метод діагностики, тільки аналіз забирається інвазивно (з проникненням у навколоплідний простір). Тому і хвилюються жінки, чи безпечна БВХ і чи не завдасть вона шкоди ембріону.

Суть та призначення діагностики

Біопсія ворсин хоріону - це забір матеріалу безпосередньо з плаценти для подальшого дослідження з метою визначення каріотипу плода.

Зі шкільного курсу біології ви напевно пам'ятаєте, що таке хромосоми. Хромосомний набір визначає як будова окремо взятої клітини, а й всього організму загалом.

Кожна клітина несе у собі так званий код ДНК, який відповідає за наявність чи відсутність спадкових генетичних захворювань. Каріотип – це і є якісний та кількісний показник набору хромосом.

Аналіз каріотипу плода дозволяє діагностувати важкі патології розвитку ембріона на самих ранніх термінахвагітності, коли інші інвазивні процедури проводити категорично протипоказано.

Інвазивні процедури - медичні маніпуляції, пов'язані з проникненням всередину через природні бар'єри. При вагітності можливе проведення біопсії ворсин хоріону, амніоцентезу, кордоцентезу.

Хоріон та його ворсини

Ворсини хоріону - випинання плаценти, зовнішньому виглядущо нагадують невеликі пухирці. Кожна ворсинка містить код ДНК, ідентичний до хромосомного набору клітин плода.

При проведенні процедури лікар забирає матеріал для дослідження на каріотип. Складність маніпуляції виправдовується високою точністюрезультатів аналізу, які дозволяють визначити наявність або відсутність понад 3800 генетичних захворювань, у тому числі синдрому Дауна.

Відео «Що являють собою ворсини хоріону?»

Відмінність від амніоцентезу

Амніоцентез – процедура забору навколоплідних вод з метою їхнього дослідження на предмет патологій та захворювань. Іноді, навпаки, таким чином вводяться ліки в навколоплідні води. Маніпуляцію можна проводити не раніше 16-20 тижнів вагітності. Крім того, на відміну від БВХ полягає в наступному:

  • біопсія проводиться на 10-13 тижні вагітності, а результати готові через 7 днів після здачі аналізу;
  • при амніоцентезі результатів чекати доведеться тижнів два - три. Такі терміни пов'язані зі зростанням та розвитком культур бактерій, що використовуються в лабораторіях для проведення діагностики.


Основна відмінність між БВХ та амніоцентезом у тому, що при хоріонбіопсії на аналіз береться фрагмент тканин плаценти, а при амніоцентезі – амніотична рідина

Проте при біопсії підвищується ризик викидня. Крім того, БВХ не зможе визначити захворювання нервової трубки плода, розщеплення хребта. Ці патології можна виявити тільки при проведенні процедури амніоцентезу.

Є ще один нюанс: за БВХ можливий плацентарний мозаїцизм. Він зустрічається лише у 1% випадків. Іншими словами, одні клітини плаценти матимуть нормальний хромосомний набір, інші – з явною патологією.

Термін проведення

Для того щоб провести повноцінне дослідження, ворсина хоріону в діаметрі має бути не менше 1 см. Такого розміру вона досягає вже до 7 або 8 тижнів вагітності. Однак на цьому терміні процедуру проводити досить небезпечно для плода, бо високий ризик порушити розвиток кінцівок малюка.

Оптимальними для маніпуляції вважаються 11-12 тиждень вагітності. Пізніше не рекомендується, бо вже на 13-му тижні хоріон утворює дитяче місце.

Показання

Процедура забору матеріалу для аналізу трудомістка, пов'язана з певним ризиком, тому вона не проводиться за бажанням. Звичайно, за допомогою БВХ вже на ранніх термінах можна дізнатися стать малюка, але жоден лікар не призначатиме її саме з цією метою.

Нижче наведено список показань, за яких майбутній мамі може бути призначена біопсія ворсин хоріону.Діагностика проводиться, якщо:

  • вагітна жінка старше 35 років. Справа в тому, що з віком зростає ризик появи патологій плода;
  • результати УЗД (ультразвуковий скринінг) говорять про підозру на патологію;
  • майбутні батьки – кровні родичі;
  • в анамнезі однієї з батьків є генетичні патології, наприклад, хромосомні перебудови, спадкові захворювання, вади розвитку. Анамнез – історія хвороби пацієнта. Чим повніший анамнез, чим чеснішим був пацієнт, тим легше лікареві визначити можливі ризики та спосіб лікування;
  • хтось із родичів має моногенні захворювання. Наприклад, муковісцидоз, фенілкетонурія, спинальна аміотрофія;
  • є ризик захворювання за статевою ознакою, у зв'язку з чим необхідно визначити підлогу плода наперед. Наприклад, атрофія зорового нерваі гемофілія А та В (гемофілія – порушення згортання крові, при важких стадіях захворювання пацієнт може померти від невеликого порізу на пальці, без спеціальних препаратів кров не зупинити) передаються лише по чоловічій лінії;
  • є дитина, яка народилася з пороком розвитку або зі спадковим захворюванням;
  • присутні такі фактори, як первинна безплідністьу батьків, викидні, мертвонародження, первинна аменорея і т. д.;
  • на ранніх терміни вагітностімайбутня мама піддається впливу несприятливого зовнішнього середовища. До цього відноситься радіоактивне опромінення, вдихання пароподібних отрут. Наприклад, якщо жінка працює на шкідливому виробництві;
  • на ранніх термінах майбутня мати приймала ембріотоксичні препарати або проходила рентгенологічне дослідження.

Протипоказання

Для кожної медичної процедури є протипоказання. Так, дослідження не проводиться за:

  • загрози викидня. Нехай і з добрими намірами, але біопсію ворсин хоріону є небезпечним вторгненням, пов'язаним із забором частини плаценти;
  • запальних процесах, захворюваннях у піхві, на шийці матки чи шкірі живота. Основна небезпека – перенести запальний процес у матку, що загрожує не тільки викиднем, а й загрожує здоров'ю та життю матері;
  • наявності у жінки ВІЛ-інфекції. Протипоказання дуже умовне та пов'язане лише з ризиком передати ВІЛ плоду.

Показання для проведення набагато перевищують вагу протипоказань, і ризики виправдані. Головна умова – вибрати клініку та кваліфікованого лікаря.

Пацієнтка повинна розуміти, що біопсія ворсин хоріону не призначається заради батьківської цікавості або за забаганням лікаря.

Підготовка

Підготовка до проведення процедури не займає багато часу і не потребує особливих зусиль. Більше того, всі необхідні для процедури аналізи майбутня мама і так пройде при постановці на облік вагітності.

Для того, щоб пройти хоріонбіопсію, при собі потрібно мати:

  • посвідчення особи;
  • напрямок від доктора-генетика;
  • результати досліджень крові на інфекції, такі як сифіліс, ВІЛ, гепатит В та гепатит С (всі аналізи повинні бути проведені не раніше, ніж за 3 місяці до процедури);
  • загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, зроблений не раніше місяця тому;
  • загальний аналіз сечі;
  • мікроскопію мазків із піхви;
  • дослідження та характеристику крові матері за резус-фактором.

Крім того, іноді жінку можуть попросити принести всі дані, записані з протоколу останнього. ультразвукового дослідженнята ін.

Також варто звернути увагу на кілька нюансів. Перше стосується майбутніх мам.

Пацієнткам, які мають негативний резус-фактор крові, обов'язково наказується перед процедурою купити капсулу з антирезусним імуноглобуліном. Ввести його слід пізніше як протягом 48 годин після проведення маніпуляції. У деяких випадках це роблять одразу ж у клініці.

ВІЛ-інфікованим жінкам у зв'язку з ризиком зараження цією інфекцією плода доведеться пройти більш інтенсивну антиретровірусну терапію.

Техніка проведення

Існує два способи проведення процедури БВХ – трансабдомінально та трансцервікально. При першому методі проникають у матку через прокол черевної порожнини. При другому – через шийку матки.

Важливо! Трансцервікальний спосіб абсолютно протипоказаний жінкам, які страждають на присутність патогенної мікрофлори у піхві III – IV ступеня чистоти.

Вибір здійснюється лікарем відповідно до медичних показників. Обидва методи передбачають використання апарату ультразвукового дослідження, який дозволяє лікарю контролювати рух голки, кількість забраної на аналіз тканини та можливі ризики. Без цього приладу БВХ було б нездійсненним.


БВХ – трансабдомінальний метод

Процедура нагадує просту операцію. Жінка лягає на операційний стіл, далі їй роблять укол місцевого знеболюючого там, де робитиметься прокол. За допомогою голки акуратно проникають крізь черевну стінку, стінки міометрії і нарешті добираються до хоріону. Голку обов'язково мають у своєму розпорядженні паралельно оболонці, щоб уникнути її пошкодження.

Лікар за допомогою шприца з живильним середовищем захоплює потрібну кількість тканини ворсин хоріону (не менше 5 мг) та витягує шприц.

Під час проколу черевної порожнини жінка може відчувати невеликі спазми, що нагадають менструальний біль.


БВХ – трансцервікальний метод

Зовні маніпуляція схожа на простий огляд гінеколога. Пацієнтка розташовується на гінекологічному кріслі, стінки піхви та шийку матки фіксують спеціальними щипцями, за допомогою катетера проникають до хоріонічної тканини. Потім до катетера кріпиться шприц, після чого аналогічно відбувається забір матеріалу для аналізу.

При заборі тканини через шийку матки це нагадає нормальний аналіз на мазок.

Хоріонбіопсія при багатоплідній вагітності

Хоріонбіопсія при багатоплідній вагітності вимагає професіоналізму лікаря, який проводить процедуру. Якщо говорити тільки про технічний бік питання, то можна зазначити, що для точного визначення каріотипу кожного плода ворсини хоріону потрібно брати від кожного плодомістилища. Найчастіше це потрібно для запобігання так званим конфліктним ситуаціям під час вагітності, коли один ембріон заважає розвиватися іншому.

Як поводитися після процедури?

Після проведення процедури БВХ пацієнтка повинна бути у повному спокої. Зазвичай жінку відпускають додому з рекомендацією відпочивати як фізично, так і морально.

Працюючим матусям радять взяти вихідний. Протягом 1–2 днів категорично забороняється піднімати будь-що важке, а також вести статеве життя. Крім того, пацієнтка повинна стежити за своїми відчуттями та виділеннями з піхви.

Невеликі спазми, які з часом стають слабшими – це нормально. Якщо інтенсивність спазмів та больові відчуттязбільшуються, потрібно негайно звертатися до лікаря.

Також приводом для звернення до жіночої консультації є рясні рідкі або кров'янисті виділенняіз піхви. Це ознаки мимовільного переривання вагітності, простіше кажучи, викидня.

Результати

Повний аналіз буде готовий не раніше ніж через 10-14 днів.

Отриманий під час процедури матеріал перевіряється з допомогою різних культур колоніальних бактерій. Кожна їх дає реакцію на мутації в клітинах ворсин.

Для того щоб провести докладну перевірку, потрібно два тижні. Такий аналіз дає право стверджувати, що результат точний на 99%.

Є можливість дізнатися про попередні результати вже за кілька днів. Так званий FISH-метод трохи поступається точності традиційному.

Більше того, він проводиться лише за додаткову оплату. При цьому в кожній лабораторії у будь-якому випадку паралельно зроблять аналіз традиційним методом.

Для отримання максимально точного результату матеріал, забраний у пацієнтки, має пройти певну витримку. Тому традиційний метод є кращим.

Достовірність аналізу

Точність результатів аналізу дорівнює 99%. Відсоток, що залишився, дають на можливість помилки у зв'язку з ймовірним мозаїцизмом. Якщо лікар запідозрив у пацієнтки подібну патологію, вона обов'язково буде спрямована на проходження іншої інвазивної процедури – амніоцентезу чи кордоцентезу. Але вже більш пізньому термінівагітності.

Крім того, не слід повністю виключати людський фактор чи випадковість. Наприклад, буває таке, що лікар під час проведення процедури бере недостатньо тканини для того, щоб здійснити повноцінний аналіз.

Також досить рідко, але трапляється, що тканини хоріону не вдається культивувати. У разі пацієнтку направляють на повторну біопсію ворсин хоріона.

У деяких лабораторіях можливі помилки, що ґрунтуються на людському факторі. Або ж такі явища, як контамінація біоптату материнськими клітинами (це коли аналіз відображає лише стан плаценти там, звідки взято матеріал, а не стан плода). Ось чому варто звертати увагу на оснащеність та новизну обладнання в тій клініці, де ви збираєтеся проходити процедуру.

За будь-якого сумніву у достовірності аналізу БВХ пацієнтці призначають проходження амніоцентезу. Статистика свідчить, що здебільшого результати проведених досліджень ідентичні. Відсоток похибок невеликий.

Ризики та наслідки

Перед проведенням процедури майбутня мати повинна зважити всі «за» і «проти», врахувати всі ризики. Нестача інформації породжує домисли, а поінформованість дозволяє підготуватися до можливих наслідків.

Ризик викидня після біопсії ворсин хоріону становить 1-2%.

Всі інші ризики пов'язані з професіоналізмом медперсоналу. Прокол голкою природних бар'єрів неодмінно тягне у себе розрив капілярів. Внаслідок цього може утворитися ретрохоріальна гематома. Вона знову-таки може призвести до викидня.

Ризик внутрішньоутробного інфікування становить 0,1-0,5%.Нагадаємо, що ця пригода загрожує життю не лише дитини, а й матері.

Статистика ранніх ускладнень біопсії

  1. Відсоток викиднів після трансабдомінального способу проколу дорівнює 0,5-1,5%, тоді як після трансцервікального аналізу майже 7,5%.
  2. Можлива невелика кровотеча з місця проколу.
  3. Можуть утворитися пристінні гематоми, які провокують відшарування плодового яйця.
  4. Існує ризик внутрішньоматкової інфекції.

Статистика пізніх ускладнень БВХ

  1. Іноді трапляються передчасні пологи.
  2. Немовля може мати невелику вагу.

Чи обов'язково проводити аналіз?

Біопсія ворсин хоріону не входить до тих аналізів, на проведення яких лікар наполягатиме. Хвилювання в цьому випадку виправдане, оскільки існує ризик викидня. Але сукупність медичних показань проведення процедури велика настільки, що переважує страхи.

Чим загрожує відмова?

Відмовившись від проведення процедури, жінка протягом усього терміну виношування вагітності зазнає перманентного стресу, який може спровокувати викидень або завмирання плода.

Біопсія ворсин хоріону необхідна не тільки для ухвалення рішення, чи варто переривати вагітність або застосовувати якесь внутрішньоутробне лікування, але й для підготовки до пологів. Якщо не провести цю процедуру, обґрунтовану медичними показниками, то:

  • є ризик народження дитини з патологіями, про які лікар не знатиме;
  • у пологовому відділенні може бути потрібного устаткування чи реанімації для новонароджених, якщо раптом під час пологів виникнуть ускладнення;
  • не знаючи, чого готуватися, батьки можуть отримати сильну психологічну травму після народження малюка з відхиленнями в розвитку.

Де можна пройти обстеження, вартість та відгуки

Цінова політика не те, на що варто звертати увагу під час виборів поліклініки для проходження процедури БВХ. Майбутня мамамає вивчити статистику медустанови, особливо пункт про відсоток викиднів після проведення біопсії. Крім того, варто оцінити професіоналізм медперсоналу клініки.

Орієнтовна ціна біопсії ворсин хоріона варіюється від 6 000 рублів до 27 000 рублів.

Щодо відгуків. Є і позитивні, і негативні. І винні у цьому переважно суб'єктивні чинники. Все залежить від кваліфікації лікаря, який проводить маніпуляцію. А ще від больового порогажінки. Тому надійніше все-таки орієнтуватиметься на сухі цифри статистики.

Інвазивні методи пренатальної діагностики (відео)

Будь-яка діагностика може проводитися лише після того, як ви дасте на неї свою згоду. Хоча БВХ – метод інвазивний, відсоток ускладнень після забору матеріалу тут зовсім невеликий. Особливо якщо порівнювати рівень ризику з можливістю отримання точних результатівпро стан та розвиток плода вже на ранніх термінах вагітності. Отже, не варто відмовлятися від аналізу, якщо він призначений вам за медичними показаннями. Тільки з усією відповідальністю поставтеся до вибору клініки, в якій ви його здаватимете.

Сподобалась стаття? Поділіться їй
Роздрукувати статтю
Вгору